Було те, що рулеські митці... Ве іан
Октавіан
Нерон
А. «Зросту він був приблизно середнього, волосся рудувате, обличчя швид-
його позаздрив би будь-хто: за чотирнадцять років він хворів тільки три рази.
ше гарне, ніж приємне, очі сірі й трохи короткозорі, шия товста. Проте здоров'ю
Волосся він завжди завивав кучерями й укладав рядами, а під час грецької їзди
навіть відпускав їх на потилиці...».
Б. «Зросту він був доброго, будови міцної й кремезної, з суворим виразом
обличчя... Зовнішнього блиску він анітрохи не прагнув, і навіть у день тріумфу
немов предки мої його заслужили або сам я міг про нього мріяти!". Назавжди
не втримався, щоб не сказати: “Так
мені, старому як дурень, захотів тріумфу.
зберіг невибагливі смаки простої людини і терпіти не міг чоловіків, які приді.
Ляли своїй зовнішності надмірну увагу».
В. «З виду він був гарний і в будь-якому віці зберігав привабливість. Обличчя
його було спокійним і ясним, говорив він або мовчав. Очі в нього були світлі й блис
кучі, він прагнув, щоб у них бачили якусь божественну силу. Волосся мав рудувате
й трохи кучеряве, вуха — невеликі, ніс — з горбинкою і загострений... Своє кволе
здоров'я він підтримував турботливим доглядом
