владельца много лет и украшать интерьер, перейдет по наследству потомкам. Художники нашей студии создают выполненные в различных техниках прекрасные картины на холсте (в том числе портреты — семейные, парные, мужские, женские, исторические и детские). У нас вы можете заказать написание оригинальной картины маслом, создание копии известного полотна, а также портрета по фотографии.
Художественные особенности и разновидности камерного живописного изображения человека
Головные (оплечные), погрудные и поясные портреты искусствоведы называют камерными. Чаще всего на таких полотнах персона представлена на нейтральном или сплошном фоне, что исключает возможность изобразить на нем какие-либо символические элементы, дополнительно характеризующие портретируемого или свидетельствующие о его статусе. Нейтральность фона позволяет художнику обозначить окружающее как абстрактное, заставить зрителя сосредоточиться главным образом на лице представленного человека.
На портрете камерного типа живописец создает изображение максимально похожим на оригинал, в полной мере раскрывает моральные, духовные качества героя, показывает его чувства. Разновидностью камерного изображения с нейтральным фоном является так называемый интимный портрет, свидетельствующий о дружеских, близких отношениях между живописцем и героем картины. Упор на интимном портрете делается не на общественную значимость человека, а на его внутренний мир и черты личности.
Наприкінці XI ст. в Анатолію проникли турки-сельджуки (тюркські кочові племена, що прийшли з Середньої Азії), які відтіснили візантійців на захід і створили там свою державу. Вся подальша їхня історія пройшла у постійних війнах проти сусідів: візантійців, арабів, персів та ін. Вони відіграли вирішальну роль в розгромі держав хрестоносців у Палестині. Постійні війни та внутрішні негаразди підірвали міць сельджуків.
У XIII ст. в Малу Азію переселилася значна кількість кочових тюрків (етнічно близьких сельджукам), які втікали від монгольської навали. Ці племена розселилися на сельджуцько-візантійському прикордонні. Вони здійснювали набіги на Візантію або ж наймалися до візантійців для боротьби проти болгар, сербів і навіть сельджуків. Поступово кочівники почали створювати свої князівства-емірати. Із занепадом держави сельджуків еміри здобули незалежність. Найбільше серед емірів поталанило Османові.
То був природжений воїн, який вірив у справедливість «священної війни» (джихаду). Він розширив кордони своїх володінь, об'єднав під своєю владою інші тюркські племена, які почали називатися турками-османами. Згодом еміри Османської держави прийняли титул султана.
надеюсь
