ТЕКСТ ЗАДАНИЯ Выберите характеристику и факты характерные для периода Римской империи.
Верных ответов: 3
правление Тарквиния
Работой сената руководили консулы
период VI в. до н.э. - I в. до н.э.
правление Октавиана Августа
сенат терял право издавать законы
в составе государства Северная Африка, Западная, Восточная, Южная Европа
период Пунической войны

Назад

Вперед
У МЕНЯ СОРРР

І́нки (однина — інка) — панівний рід народу кечуа («Сини Сонця»), що мешкав на території сучасного Перу та деяких інших країн і створив велику централізовану імперію зі столицею у місті Куско в Андах. Історично інками називали лише чоловічу частину роду правителів (жінок з роду називали пальями чи н'юстами, а палью-правительку — койя). Однак на сьогодні в побуті словом «інки» називають усіх підданих Синів Сонця. Імперія інків існувала досить короткий час — з 1438 до 1533 року. У 1533 році останнього правителя інків Атуальпу задушили іспанські загарбники.

Археологічні дослідження показують, що велику кількість цивілізаційних здобутків інки успадкували від попередніх цивілізацій, а також від підкорених ними сусідніх народів. До появи на історичній арені інків у Південній Америці існував ряд цивілізацій: Моче (або культура Мочика, відома своєю кольоровою керамікою та іригаційними системами), Уарі (або Варі, їхня держава була прообразом імперії інків), Чан-Чан (центр — місто Чимор, характерна кераміка та архітектура), Наска (відомі тим, що створили так звані лінії Наска, а також своїми системами підземних водопроводів, керамікою), Тіауанако (цивілізація міста Тіауанако з населенням близько 40 000, що розташовувалося на східному березі озера Тітікака), Чачапоя (Воїни Хмар, відомі своєю грізною фортецею Куелап, яку ще називають «Мачу-Пікчу півночі»).

Імперія інків (кеч. Tawantin Suyu Тавантінсу́ю — «Четвірка земель») простягалась довгою смугою у Південній Америці з півночі на південь і включала частини територій сучасних Колумбії, Чилі, Перу, Болівії, Еквадору, Аргентини, а з Куско у чотири сторони виходили чотири дороги і кожну з них іменували згідно з назвою тієї частини імперії, в яку вона вела.

военные реформы Петра:

введение рекрутской повинности в отношении податных сословий в качестве основного принципа комплектования регулярной армии (просуществовала с 1705 по 1874г)

начало подготовки отечественных офицерских кадров. Открытие Школы математических и навигатских наук (1701), Инженерной школы (1712), Артиллерийской школы (1701), Медицинской школы (1707)

Создаются новые воинские уставы. Вводится новая единообразная форма, ордена, медали.

Осуществляется перевооружение армии: новые виды оружия (ружья со штыком, мортиры, гранаты)

Создан военно-морской флот.

Судебные реформы:

Судебную реформу Петр 1 начал проводить в 1719 г. , когда были учреждены Юстиц-коллегия, надворные суды в губерниях и нижние суды в провинциях. Смысл реформы состоял в отделении суда от администрации, чтобы дать правовые гарантии купцам и промышленникам от притеснений дворянской администрации. Однако идея отделения суда от администрации и вообще идея разделения властей, заимствованная с Запада, не соответствовала российским условиям начала XVIII в. Идея разделения властей свойственна феодализму в условиях нарастающего его кризиса, разлагающемуся под натиском буржуазии. В России буржуазные элементы были еще слишком слабы, чтобы “освоить” сделанную им уступку в виде суда, независимого от администрации. На практике подданные видели власть в лице губернаторов и иных администраторов, им и обжаловали решения надворных судов. Губернаторы вмешивались в судебные дела. Хаос во взаимоотношениях судов и местных властей привел к тому, что в 1722 г. вместо нижних судов были созданы провинциальные суды в составе воеводы и асессоров (заседателей) , а в 1727 г. упраздняются и надворные суды. Их функции передавались губернаторам. Дела по политическим обвинениям (как уже говорилось выше) решались в органах политической полиции (Тайной канцелярии, Тайной экспедиции) и в Сенате, а нередко и лично императорами. Таким образом попытка судебной реформы в начале XVIII в. потерпела неудачу.