Вооружённых (3. ), велел окопаться в проходе между горами, а сам с
воинами стал в прикрытии по склонам ущелья. Когда ойраты вошли в ущелье, их встрети.
(4.
С), а попытки обойти казахов с флангов отбивали в (5.
батыры. Джунгары, не ожидавшие такого хода событий, не смогли оказать сопротивление
боя джунгары потеряли значительное количество воинов (около 10 тысяч человек) и были
отступить под натиском подоспевшего из Самарканда войска батыра Жалантоса с подкреп
тысяч человек, ударившего в тыл джунгарам.
Мировая история знает только один аналог подобного сражения, когда 300 спартанских во
предводительством царя Леонида в битве у Фермопил несколько суток удерживали персид
численностью 20 тысяч человек.
1. Орбулакская 2.окопный 4. навал 5.
ЗАГРУЗКА ФАЙЛов​

Ала́ны — ираноязычные племена сарматского происхождения, предки Осетин. Самоназвание алан — асы, в византийских источниках — аланы, по-армянски осы, по-грузински оси, по-русски ясы. Около 375 г. , они в союзе с гуннами разгромили царство остготского короля Германариха, вытеснили остготов из местностей между Доном и Дунаем, присоединились к великому движению народов на Запад и затем в 406 г. в союзе с свевами и вандалами вторглись в Галлию

Готами назывались германские племена, вероятно, скандинавского происхождения. В первые века нашей эры они передвигались далеко на юг — к Чёрному морю и реке Дунай, — достигая самых аванпостов Римской империи.

Гунны — народ, образовавшийся во II—IV вв. путем смешения тюркоязычных хунну и угорских племен Приуралья и Приволжья. Племенная группа алтайского типа (тюркские, монгольские, тунгусо-маньчжурские языки) , вторгшаяся в 70-х годах IV в. н. э. в Восточную Европу в результате длительного продвижения к западу от границ Китая.

Некогда финно-угры занимали обширную территорию в Северной Евразии (от Балтики и Дона до Урала. Москва — финно-угорское наименование по мнению некоторых лингвистов) . Они жили в лесах и занимались в основном охотой, собирательством, рыбной ловлей. Под давлением шедших с юга земледельческих и кочевых народов финно-угры утеряли значительную часть исконной территории, многие из финно-угорских народностей были ассимилированы.

Славянские племена постепенно расселились на северо-востоке Восточноевропейской равнины, на территориях, заселённых финно-угорскими племенами (чудь, меря, мещера, мурома и др.) . Вследствии этого этногенез северорусской народности происходил на славянской основе, но со значительным участием финно-угорских элементов путём брачного смешения славян с финно-уграми, а также непосредственного постепенного обрусения последних.

По данным исторического языкознания, письменных источников и археологии славяне VI—VII вв. проживали на территории Центральной и Восточной Европы, простиравшейся от рек Эльбы и Одера на западе, через бассейн Вислы, до верховьев Днестра и среднего течения Днепра на востоке.

С севера соседями славян были германцы и балты. Восточными соседями славян были иранские племена (скифы, сарматы) , южными — древние македонцы, фракийцы и иллирийцы, западными — кельты.

К IV веку славяне расселились к Балтийскому и к Чёрному морю, где они стали известны древним историкам как анты и венеды.
В VI веке славянское единство было расколото вторгшимися из
Центральной Азии аварами

Ава́ры (др. -русск. О́бры) — кочевой народ азиатского происхождения, переселившийся в VI веке в Восточную Европу и создавший там могущественный Аварский каганат (VI-IX вв.) . Численность пришедших в Европу авар оценивалась в 20 тыс. человек

Крим - півострів на півдні України в межах Автономної Республіки Крим, Севастополя та частини Генічеського району Херсонської області, омивається водами Чорного та Азовського морів. З огляду на своє географічне розташування, місцеві землі були одними з перших на території України зон розселення людини.

Знахідки розкопок шару пізнього палеоліту стоянки Бура-Кая — уламок кістки та залишки знаряддя. Розкопки археологічного шару пізнього палеоліту (граветтської археологічної культури, носіями якої, зокрема, були кроманьонці) в багатошаровій стоянці Буран-Кая в скельному навісі в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, як проводились спільною українсько-французькою експедицією влітку 2013 року.

Череп зі слідами штучної деформації із поховання аланів на схилах печерного міста Мангуп-Кале

Найдавніші археологічні знахідки датуються епохою середнього палеоліту (близько 100 тис. років тому) і виявлені у печерах Кіїк-Коба та інших. Вони є найдавнішою пам'яткою неандертальського поселення на території України.

Початок революції

У лютому-березні в результаті революції в Петрограді склав свої повноваження російський імператор. Це означало кінець монархії та створення в Росії республіки. Влада перейшла до тимчасового уряду.

Перший Кримський крайовий уряд

Після приходу німців ситуація в Криму швидко стабілізується. У відношенні між місцевими жителями та німецькими військовими було проголошено використання німецького права. Але в цілому німці майже не втручалися у внутрішнє життя. Первісно вони зробили ставку на Курултай, на базі якого планувалось створити всекримський уряд з залученням представників інших народів Криму. Однак Курултай виявився неспроможним швидко сформувати владу, тому за підтримки німців з 5 червня формується новий уряд під головуванням литовського татарина Сулеймана Сулькевича. Він отримав назву Кримського крайового уряду.

Уряд взяв курс на побудову незалежної держави в Криму. Були введені власні державні символи. Гербом став герб колишньої Таврійської губернії (двоголовий орел з восьмикінцевим хрестом), прапором — блакитний стяг з означеним гербом у верхньому куту. Столицею став Сімферополь, державними мовами — російська, кримськотатарська та німецька. Була введена власна військова форма (хоча на перехідний період дозволялося носити стару форму). Законом від 11 вересня вводилося громадянство Криму. Остаточно долю Криму повинен був вирішити парламент, вибори до якого не встигли призначити за час роботи уряду.

Другий Кримський крайовий уряд. Десант військ Антанти в Криму

Ще до відставки Сулькевича в жовтні триденний з'їзд губернських гласних та міських голів обрав новим головою уряду Соломона Крима, а німці дозволяють проникнути в Крим представникам армії Денікіна. 14 листопада 1918 німці заявили про непідтримку Сулькевича. Тоді ж за підтримки білої армії призначений новий уряд, головою якого став Соломон Крим. Багато членів уряду належали до кадетів...