1.Святославу Ігоревичу було лише три роки, коли він успадкував князівство від свого батька. До повноліття Святослава країною керувала його мати — княгиня Ольга. З дитинства він готувався стати воїном і присвятив цьому майже все життя.Повісті временних літ»
У рік 946. Ольга із сином Святославом зібрала воїв, багатьох і хоробрих, і пішла на Деревлянську землю. І вийшли древляни насупротив.
І коли зійшлися обидва війська докупи, кинув списом Святослав на деревлян, а спис пролетів між ушима коня і вдарив під ноги коневі, бо був Святослав зовсім малим. І сказав воєвода Свенельд і кормилець Асмуд: «Князь уже почав. Ударимо, дружино, вслід за князем».
Із праці історика Льва Диякона
Показався і Святослав, що приплив на ріці на скіфському човні; він сидів на веслах і веслував разом із наближеними, нічим не відрізняючись від них. Ось якою була його (князя Святослава) зовнішність: помірного зросту, не надто високого і не дуже низького, з кошлатими бровами і яс-но-синіми очима, кирпатий, безбородий, з густим, дуже довгим волоссям над верхньою губою. Голова в нього була зовсім гола, але з одного боку її звисало пасмо волосся — ознака знатності роду; міцна потилиця, широкі груди та всі інші частини тіла були цілком співмірні, однак виглядав він похмурим і диким. В одне вухо його була вдіта золота сережка; вона була прикрашена карбункулом, обрамленим двома перлинами. Одежа його була біла і відрізнялася від одежі його наближених тільки чистотою.
2.Східні походи Святослава
У 964 р. Святослав здійснив перший похід до межиріччя Оки й Волги, де підкорив в’ятичів і через їхню землю вирушив на Волзьку Булгарію.
Він захопив її столицю, приборкавши місцеві племена, та навесні 965 р. вступив на територію Хозарського каганату.
У головній битві на березі Волги, біля столиці каганату, міста Ітиля, Святослав спільно із союзними печенігами переміг хозар і повів військо вздовж берега Каспійського моря до узбережжя Азовського моря, через землі Північного Кавказу. Війська Святослава пройшли з боями, підкоривши місцеве населення. У гирлі річки Дон у 965 році війська Святослава захопили хозарське місто-фортецю Саркел, що контролювало перетин сухопутних і річкових торговельних шляхів з Азії в Європу. Після захоплення місто перейшло під владу Русі й стало називатися Біла Вежа.
У 966 р. Святослав від Саркела знову вийшов на землі в’ятичів, остаточно підкорив їх і наклав данину. Проте розгін Хозарії відкрив шлях на Русь наступу печенігів.
Балканські походи Святослава
У 968 р. на за візантійського імператора до воювати з Болгарією військо Святослава суходолом і човнами рушило до Дунаю на державу болгар. Його поява була несподіваною, і перша битва з болгарським військом принесла перемогу руській зброї. Русичі розгромили болгар під Доростолом і захопили 80 міст. Князь Святослав на підкорених землях зробив столицею місто Переяславець на Дунаї, де розмістилася «середина» його землі.
У той час у Києві перебували княгиня Ольга і троє синів Святослава. Навесні 969 р. степові кочовики печеніги вперше підійшли до Києва й осадили місто. Осадженим вдалося послати звістку про це в Переяславець. Святослав швидко зібрав військо і стрімко рушив до Києва. Печеніги не чекали цього і відступили.
У 969—970-х pp. Святослав вирушив у новий похід проти болгар і завоював землі та міста у Фракії та Македонії. Коли Святослав попередив візантійців, що йде на Константинополь, проти нього постало велике імперське військо. Саме за цих обставин і була проголошена князем промова до дружини, що увійшла в літопис.
Які думки, почуття викликає у вас промова Святослава? Якхарактери-зує Святослава його поведінка?
Промова Святослава з «Повісті временних літ»
«Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді самі подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».
3.НЕ ЗНАЮ
Украина в составе Речи Посполитой (Польши и Литвы).
После 1569 года польская шляхта, которой польские короли давали грамоты на так называемые пустые земли, начала наступление на центральные украинские земли. Там появились большие латифундии польских шляхтичей - Потоцких, Замойских, Сенявских на Брацлавщине, Калиновских, Тишкевичей, Збаразских на Киевщине, Конецпольских на Черниговщине, а с конца 16 века - Вишневских на Левобережье. Польская шляхта использовала приобретенные земли для производства сельскохозяственных продуктов, особенно пшеницы, которую вывозили в Западную Европу.
С приходом польской шляхты происходят значительные национальные и религиозные изменения изменения. Часть украинских дворян денационализируется и в результате политики католического духовенства, в частности иезуитов и их школ, переходит в католичество. Так перешли в католичество такие известные украинские рода как Ходкевичей, Тишкевичей, Сапиг, Радзивиллов, и даже семья известного защитника православия князя Константина Острожского.
При новых польских порядках улучшилось состояние городского населения, но пользу от магдебурского права извлекли в основном поляки и немцы, а самоуправление украинских мещан было значительно ограничено.
От Люблинской унии наиболее пострадали украинские крестьяне. Они утратили право на землю, была увеличена панщина (дни отработки на помещика). Ограничивалось право переходить от одного владельца к
Его политика вызвала протидействие литовско-украинской оппозиции, которую возглавил Витовт( 1392 - 1430), племянник Ольгерда, которому тот отдал Литву. Витовт сменил администрацию страны, разширил границы княжества между Днестром и Днепром до самого Черного моря. Однако, потерпев поражение от татар под Ворсклой в 1399 году он прекратил движение на восток и был вынужден искать соглашения с Ягайлом. В 1413 году в Городле была заключена новая уния, которая ограничивала участие православных в государственном управлении.
Против этого выступил брат Ягайло - Свидригайло, который опирался на украинский и белорусских князей и выступал против сближения с Польшей. После поражения Свидригайло в битве у реки Святой князем Литвы стал Жигмонт ( 1435 - 1440), который проводил политику сближения с Польшей. Часть русских князей создали против него заговор и казнили его. Его приемником стал Казимир Ягеллончик, который вначале украинским князьям, но потом также стал проводить политику сближения с Польшей.
В конце 15 века на юге Украины появляется новое государство - Крымская орда, которая отделилась от Золотой Орды и в 1475 году стала вассалом Турции. В 1485 году крымский хан Менгли - Гирей , подкупленный великим московским князем Иваном 3, нападает на Киев и убивает, уводит в рабство многих украинцев. С этих пор крымские татары постоянно нападают на Украину и Литву. Литва начинает искать у Польши. Иногда литовский князь становился также польским королем, как это было при Жигмонте 1 ( 1506 - 1548) и Жигмонте 2 Августе (1548- 1572).
Борьба против татарской угрозы и Москвы, вынудили Литву заключить новую унию. В 1569 году на сейме (собрании) в Люблине было обсуждено создание реального союза Польши и Литвы и 1 июля Люблинская уния была подписана. Согласно этой унии Польша и Литва организовывали объединенное государство - Речь Посполитую, с одним монархом, королем польским и великим князем литовским, совместной внешней политикой, монетой и правом. Великое Княжество Литовское сохраняло автономию с отдельным правительством и администрацией, судом, финансами, войском, законами. При этом были проведены также территориальные изменения: к Польше было присоединена большая часть украинских земель, а именно: Подляшье, Волынь, Подолье, Брацлавщина, Киевщина. В составе Литвы из украинских земель оставалась только часть Берестейщины и Пинщины.
другому. На Волыне панщина достигала трех дней в неделю. Немного лучшим было положение крестьян в малозаселенных южных районах, где для привлечения крестьян объявлялись слободы, освобождение от панщины и повинностей. Но скоро эти временные льготы были упразднены.
Наступление польского правительства и польской шляхты на украинские земли для окатоличевания и полонизации, с одной стороны, экономического и социального давления, с другой стороны, вызывало сопротивление украинского народа. Как противодействие начало организовыватся украинское казачество.
Объяснение:
