Які принципи навчання , запропоновані гуманістами , використовують у сучасній школі ?​

Відмінність відбудовчих процесів була зумовлена різними:

• пріоритетами і метою,

• стартовими умовами,

 

• шляхами можливостями.

1. Збитки, заподіяні війною Україні, були значно більшими, ніж на Заході.

• Тільки прямі збитки, заподіяні господарству України, становили 285 млрд крб.

• Ця сума в 5 разів перевищувала асигнування УРСР на будівництво нових фабрик, заводів, залізниць, електростанцій, шахт, радгоспів, МТС тощо протягом трьох довоєнних п’ятирічок.

• В Україні залишилося лише 19% довоєнної кількості промислових підприємств, а промислове виробництво становило 26% довоєнного рівня.

 

• Значно меншими, ніж у нашій республіці, були руйнування промислового потенціалу в країнах Заходу.

• Рівень англійської промисловості вже у 1946 р. досяг 90% показників 1937 р.

• Франція вже 1948 р. досягла довоєнного обсягу промислового, а у 1950 р. — сільськогосподарського виробництва.

2. Відбудова в Україні здійснювалася власними силами, без зовнішньої до а західні країни активно використовували асигнування, що надавали США відповідно до «плану Маршалла».

• Західноєвропейські уряди зробили ставку на залучення іноземного, насамперед американського, капіталу. Західні країни згідно з «планом Маршалла» отримали в 1946-1952 рр. 13,3 млрд доларів.

 

• СРСР, а під його тиском ще вісім країн Центральної та Південно-Східної Європи відмовилися від участі у цьому плані.

• СРСР спирався на власні ресурси, використовуючи тяжку, ручну в багатьох випадках, працю українського населення. Широко використовували працю в’язнів сталінських концтаборів.

3. Ігнорувався світовий досвід виходу з кризи.

Західні країни розпочинали відбудову в такій послідовності:

• стабілізація національної валюти;

• відбудова доріг, засобів сполучення і засобів зв’язку;

• розвиток сільського господарства та на його основі харчової промисловості;

• розвиток виробництва предметів першої необхідності;

• розвиток важкої промисловості на основі розвитку науки і прогресивних технологій.

У радянській економіці послідовність, методи і пріоритети

були іншими:

• СРСР розпочинав відбудову з розвитку важкої промисловості, куди спрямували основні кошти і трудові ресурси;

• проводилася сувора економія і накопичення фінансів за рахунок сільського господарства, легкої та харчової промисловості;

 

• задоволення життєвих інтересів трудящих відсувалося на задній план;

• на основі розвитку важкої промисловості держава послідовно проводила політику мілітаризації економіки;

• під час відбудови не брали до уваги екологічних аспектів;

• економіка У країни відбудовувалася не як самостійний замкнений комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи;

• переважала ручна праця;

• кількісні показники переважали над якісними;

• відновлення економіки здійснювалося переважно на екстенсивній основі.

4. У західних країнах процес відбудови відзначався швидшими темпами.

Західні країни довоєнного рівня досягли у 1947-1948 pp. В Україні довоєнного рівня було досягнуто тільки у п’ятій п’ятирічці (1951-1955 pp.).

5. Провідну роль у відбудові в Україні відігравала командна система.

Держава робила ставку на трудовий ентузіазм людей. Широко пропагувався рух передовиків і новаторів, соціалістичні змагання, безплатна ненормована праця. Практикувалися трудові мобілізації робочої сили, примусова праця ув’язнених і військовополонених, праця жінок і підлітків, безплатна праця колгоспників.

6. Широко використовували в Україні репресивно-каральні методи, притаманні тоталітарній системі.

Прикладом може слугувати Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про виселення з Української PCP осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський паразитичний б життя», виданий 21 лютого 1948 р.

7. У паливно-енергетичному балансі перевага у споживанні надавалася вугіллю, а не нафті й газу, як у країнах Заходу. Надзвичайно високими були енергомісткість і металомісткість виробів, тобто вони вимагали багато затрат енергії та металу.

8. Відбудова України, на відміну від країн Заходу, ігнорувала товарно-грошові ринкові відносини, приватну власність, якість і конкурентоспроможність, принцип матеріальної зацікавленості трудящих і механізми їх економічного стимулювання, співпрацю, та інтеграцію з розвиненими країнами світу.

Объяснение:

Первый тип английских колоний был основан в Северной Америке в самом начале XVII в. (в 1607 г.). В то же время начинает свое проникновение в Индию печально знаменитая Ост-Индская компания. Подорвав военную и политическую Испании, разгромив Францию в Семилетней войне (1756–1763 гг.), Англия овладела всей Северной Америкой, включая Канаду, значительной частью Индии (Бенгалией), Гибралтаром и многими другими территориями в разных частях света.Британия захватами в Африке, присоединением всей Индии, приобретением Цейлона, освоением Австралии и Новой Зеландии. К середине XIX в. Англия становится крупнейшей колониальной империей мира.Вторым типом английских колоний является Индия. Одолев Францию и вытеснив ее из Индии, Англия начинает захват страны и осуществляет его в течение второй половины XVIII в. и первой половины XIX в. На первом этапе (1756–1764 гг.) дело ограничивается завоеванием Бенгалии (восток Индии) и некоторых более мелких княжеств. На следующем этапе Англия, расправившись с княжеством Майсур (крупнейшим государством юга), присоединяет к своим владениям новые земли, а Майсур и Хайдрерабад ставит в вассальную зависимость (1767–1799 гг.). Наконец, на третьем этапе завоеваний (1803–1826 гг.). В 1803 г. английские войска берут г. Дели, столицу Великих моголов, некогда правивших Индией. Военные действия переносятся в южные предгорья Гималаев, и таким образом оказывается захваченной почти вся страна, за исключением Синда и Пенджаба.Вплоть до 1773 г. неограниченным хозяином английских владений в Индии была Ост-Индская компания. Начиная с 70-х годов XVIII в. над ней устанавливается контроль парламента Англии.Согласно парламентскому акту 1784 г., управление Индией было поделено между Секретным комитетом Ост-Индской компании и Контрольным советом английского правительства. Завершение английских завоеваний в Индии приходится на 40-егоды XIX в., когда были аннексированы Синд и Пенджаб (северо-запад Индии).Попыткой индийского народа сбросить британское иго было восстание сипаев в 1857 г. Восстание 1857 г. заставило английское правительство изменить систему управления Индией.Третий тип колониальных владений Англии представляла Ирландия, порабощенная с XII в.Освободительное движение в Ирландии вынуждало время от времени к реформам, впрочем, ничтожным. В 1869 г. католики-ирландцы были уравнены в правах с англичанами-протестантами.Законом 1870 г. несколько ограничивалось право помещиков сгонять арендаторов-ирландцев с земли. Борьба ирландской фракции в английском парламенте за самоуправление (гомруль) наталкивалась на непреодолимое сопротивление земельной аристократии. Против самоопределения Ирландии выступала и английская буржуазия, видевшая в разладе с ирландцами, в натравливании английских рабочих на ирландских парализовать народное движение в самой Англии.Африканские колонии. В конце XIX в. Англия утратила свою промышленную монополию. Наступал конец политике «свободной торговли». На мировой рынок, оттесняя Англию, вышлиСоединенные Штаты и Германия. На этот раз главной ареной завоеваний сделалась Африка. Под английское господство переходят Нигерия, Кения, Южная Африка (после продолжительной кровопролитной войны с ее прежними колонизаторами– бурами, выходцами из Голландии), Золотой Берег, Южная и Северная Родезия и др.: Англия захватывает Суэцкий канал, прибирает к рукам остров Кипр, завершает завоевание Бирмы. Фактическая власть Англии устанавливается над Египтом и некоторыми другими арабскими территориями.Территория метрополии и колоний составляла соответственно 230 тыс. кв. километров и почти 32 млн. кв. км.