Радянський Союз напередодні реформ
Перша спроба реформування командно-адміністративної системи в 1950 - 1960-ті роки тісно пов'язана із закінченням в березні 1953 року сталінського періоду в історії СРСР, коли управління країною зосередилось в руках трьох політиків: Голови Ради Міністрів Г. М. Маленкова, міністра внутрішніх справ Л. П. Берії і секретаря ЦК КПРС М. С. Хрущова. Між цими лідерами почалась боротьба за одноосібну владу, в ході якої кожен із них розраховував на підтримку партійно-державної номенклатури.
Цей новий радянського суспільства (секретарі ЦК республіканських компартій, обкомів, крайкомів і ін.) були готовими підтримати одного із цих керівників країни за умови надання їм більшої самостійності у вирішенні місцевих питань і, найголовніше, гарантії особистої безпеки, припинення політичних "чисток " і репресій.
При дотриманні цих умов номенклатура готова була погодитися на реформи в певних межах, далі яких вона не могла і не хотіла йти. В ході реформ необхідно було реорганізувати або ліквідувати систему ГУЛАГу, стимулювати розвиток аграрного сектора економіки, провести перетворення в соціальній сфері, понизити напругу постійної "мобілізаційності" у вирішенні господарських проблем в пошуках внутрішніх і зовнішніх ворогів.
