паре с соседом по парте.
1.Выступая в парламенте в 1902 г., депутат де Мартино говорил: «Небо хмурится над Балканами, и события назревают в Северной Африке… В день, когда они произойдут… Италия не должна оказаться неподготовленной».
2.В 1904 г. в близкой к правительственным кругам газете «Трибуна» можно было прочитать: «Мы роковым образом заперты в Гибралтаре, на Мальте, в Египте хозяйничает Англия, в Алжире и Тунисе — Франция. Австро-Венгрия — почти что хозяйка Адриатики — господствует на всем побережье от Триеста до Фиуме… Мы скованы, с трудом шевелимся, не можем дышать».
6) Внешняя политика Италии
5.Подведение итогов урока.
- Какие же выводы мы можем сделать из нашей беседы?
(Политика правительства Италии, направленная на
Объяснение:
На початку XX ст. на землях Російської імперії була заборонена діяльність політичних партій. Проте це не могло зупинити політичний розвиток.
У суспільно-політичному житті Наддніпрянської України цього періоду існувало кілька основних напрямків: російський, єврейський, український і польський.У російському напрямку консерватори виступали за збереження існуючого суспільно-політичного устрою Російської імперії, а ліберали, критикуючи самодержавство, — за перетворення Росії шляхом реформ на конституційну монархію. Власних політичних партій російські консерватори й ліберали до 1905 р. не мали. Російські радикали, що поділяли ідеали соціалізму та закликали до повалення самодержавства в Росії, діяли в краї досить активно. У середовищі переважно робітників пропагували свої ідеї представники Російської соціал-демо-кратичної робітничої партії (РСДРП), утвореної в 1898 р. Із 1903 р. вони поділялися на поміркованих меншовиків, які віддавали перевагу мирним методам діяльності, та більшовиків, які виступали за здійснення соціалістичної революції та встановлення диктатури пролетаріату.
Наприкінці 1901 — на початку 1902 р. в результаті об’єднання народницьких гуртків і груп утворилася Російська партія соціалістів-революціонерів (есерів). Вони виступали за повалення самодержавства шляхом революції, здійсненої «працюючим народом». Ідею встановлення диктатури пролетаріату есери відкидали. Вимоги запровадження загального виборчого права, республіки, демократичних свобод, робітничого законодавства та соціалізації землі забезпечували есерам досить значну підтримку в Наддніпрянщині.
