Тохтамыш, воюя с Тамерланом, терпел от него поражения, но продолжал военные действия, пока последний в 1394 г. не начал широкомасштабного наступления на правителя Орды. 15 апреля 1395 г. на р. Терек (на территории современной Северной Осетии) Тамерлан нанес крупное поражение Тохтамышу. Хан бежал за Днепр и укрылся во владениях литовского велеликого князя Витовта. Опустошая оставленные Тохтамышем земли, Тамерлан приблизился к владениям русских князей. Узнав о движении его войск, Василий Димитриевич укрепил Москву и с войском вышел к Оке для отражения неприятеля. Из Владимира в Москву была принесена Владимирская икона Божией Матери, перед которой совершались молебны. Тамерлан, разорив Елец, на Москву не пошел, угроза его вторжения миновала. Но 2 месяца спустя ордынский царевич Ентяк вместе с бывшим нижегородским князем Семеном Дмитриевичем напал на Нижний Новгород и взял его. Василий Димитриевич направил сюда войска под командованием своего брата князя Юрия. Узнав о приближении великокняжеской рати, Ентяк и Семен бежали из Нижнего Новгорода, а Юрий 3 месяца успешно воевал в ордынском Среднем Поволжье. Московской рати досталась там богатая добыча, часть ее князь Юрий использовал для церковного строительства в своем удельном центре Звенигороде.
Культура рубежу ХХ-ХХІ століття відзначається появою ряду нових особливостей
і розвивається у рамках якісно нової парадигми. Тому сьогодні є нагальна потреба в
інтенсивній філософській рефлексії сучасної культури, визначення її основних характеристик тощо. Культура рубежу ХХ-ХХІ століття є важливою складовою сучасної
інформаційної цивілізації, виражає її сутність і є тісно взаємопов’язаною з нею.
У науковій дослідницькій традиції між поняттями «популярної» і «масової» культури довгий час не проводились розмежування. Лише починаючи з 80-х років XX
століття, коли, внаслідок зміни соціокультурних парадигм, суспільство постмодерна
актуалізувало ідею конвергенції елітарної та масової типів культур, поняттю популярної культури як нової парадигми культурного розвитку, що володіє самостійним
смисловим наповненням, стали приділяти більше уваги. Але це притаманно більше
світовій культурологічно-філософській думці. В українському та російському науковому дискурсі залишилось домінуючим поняття «масова культура» і досі відсутнє є
чітке розмежування цих понять і вони часто виступають синонімами, народжуючи,
таким чином, проблему семантичної підміни двох понять. Наприклад, в наукових
виданнях досі є статті про маскульт і відсутні про популярну культуру. У російському
журналі «Питання культурології» («Во культурологи») за 2010 рік було надруковано кілька статей, у назвах яких говорилось про масову культуру: П. Кірічьок
«Духовна культура і масова інформація», О. Дробишева «Аксіологічний аналіз масової
культури», О. Ільїн «Функціональність і дисфункціональність масової культури», О.
Понукаліна «Розваги в контексті сучасної масової культури» та ін. Дані статті різнопланового характеру і напрямку, але не було жодної статті, де б у дискурс вводилось
поняття «популярна культура». У той же час явно дковується новий підхід до
розуміння сучасної культури.
Объяснение:
