ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.
Объяснение:
11 октября 1944 года 155-й стрелковый полк вышел на автодорогу Титовка—Петсамо и начал штурм высоты Придорожная. Пулемётный расчёт Бредова выдвинулся вперёд и уничтожил 80 немцев.
Вскоре пулемётная точка была обнаружена и окружена немецкими войсками. Начался массированный обстрел. Патроны у расчёта закончились, а в живых остались лишь командир Анатолий Бредов и наводчик Никита Ашурков. Они стали отбиваться гранатами.
Когда осталось две последние гранаты, Ашурков встал во весь рост и со словами: «Русские в плен не сдаются! Получайте, гады!» метнул гранату в гитлеровцев. После чего Бредов и Ашурков обнялись и подорвали последней гранатой себя и пулемёт.
Воины 155-го стрелкового полка, воодушевившись подвигом пулемётчиков, заняли высоту Придорожную. Однако, Ашуркову повезло, он не погиб, и на пятый день был подобран бойцами из санитарного батальона.
Анатолий Фёдорович Бредов похоронен на воинском кладбище Мурманска. На могиле героя установлен обелиск. Указом Президиума Верховного Совета СССР от 24 марта 1945 года сержанту Анатолию Фёдоровичу Бредову посмертно присвоено звание Героя Советского Союза.
