"Человек подобен дроби, числитель есть то, что он есть, а знаменатель-то, что он о себе думает. Чем больше знаменатель, тем меньше дробь." (Л. Н. Толстой)
В данном высказывании поднята проблема сущности человека. Толстой прямо говорит, что если то, что человек сам о себе думает переваливает то, что он самом деле из себя представляет, то ничего хорошего из такого человека не выйдет, то есть такая человеческая сущность низкая. И наоборот, большой «знаменатель», то есть большая сущность значит человек тоже значит что-то.
Какой отсюда можно сделать вывод? Если человек много о себе думает и эта оценка своих возможностей гораздо выше того, что человек может на самом деле, то это делает из человека низкую личность. «Дробь» или личность ничто.
Но это не значит, что нужно недооценивать себя, чтобы считаться достойной личностью. Нужно адекватно расценивать свои возможности и качества. Не нужно преувеличивать свои умения и качества, и не нужно их преуменьшать. Нужно любить себя и стараться увеличивать как знаменатель, так и числитель, но без фанатизма, иначе грош цена такой личности.
Но результаты психологических тестов показывают обратное. Как правило, люди недооценивают себя и их мнение о себе хуже, чем о них думают окружающие. Есть надежда на то, что каждый из нас является дробью, превращаемую в целое число.
Відповідь:
Пояснення:
Ма́тві́й I (лат. Matthias; 23 лютого 1443 — 6 квітня 1490) — король Угорщини і Хорватії (1458—1490), Богемії (1469—1490). Герцог Австрійський (1487—1490). Представник дому Гуняді. Син Яноша Гуняді. В історіографії період його правління вважається часом останнього піднесення незалежного Угорського королівства.
У січні 1458 міщани та відносно небагате дворянство проголосили Матяша королем Угорщини, стоячи на дунайській кризі біля фортеці Буда. Водночас дядько Матяша за материнською лінією Михай Сіладі з 15-тисячним ополченням прибув на збори в Ракошмезе і примусив землевласників-баронів затвердити Матяша Гуняді королем. Сам новопроголошений правитель перебував в ув'язненні у Празі до лютого 1458, поки його мати Ержебет Сіладі не заплатила викуп за сина, а корона Святого Іштвана залишилась в руках Фрідріха III Габсбурга.
На початку правління Матяша Корвіна його політику визначав Янош Вітез.Завдяки реорганізації армії та податкової системи Матяш Корвін здійснював активну завойовницьку політику в Чехії, Сербії, Австрії.
1464 року Матяш Гуняді за закликом папи Пія II виступив у воєнний похід проти турків-османів, які 1459 року фактично підкорили Сербію, і захопив боснійську фортецю Яйце.
Протягом 1468-1478 років тривала десятирічна війна Матвія за володіння Чехією.
Блиск королівського двору в Буді, «Перлині Дунаю» привертав до себе вчених, діячів культури, гуманістів освічених людей з усієї Європи, а бібліотека Корвініана стала найбільшою на континенті.
1476 року Матяш після смерті першої дружини одружився з донькою неаполітанського короля Фердинанда I Арагонського — Беатрисою, і Угорщина долучилася до культури італійського Ренесансу. Міста на півночі королівства, зокрема, розташовані на території сучасної Словаччини, стали центрами Відродження, а Угорщина зробила значний вплив на сусідні держави, в тому числі на землі Королівства Русі (Галицько-Волинської держави), аж до Великого князівства Литовського, Руського та Жемантійського. За часів Матяші Гуняді (1488) вийшла Chronica Hungarorum Яноша Турочі, яка проголошувала угорців потомками гунів, а Корвіна — «другим Аттілою».
