петр i родился 9 июня 1672 г., умер 8 февраля 1725 г. (52 года),провел реформы государственного (созданы сенат, коллегии, органы высшего государственного контроля и политического сыска; церковь подчинена государству; проведено деление страны на губернии, построена новая столица — санкт-петербург) . использовал опыт западноевропейских стран в развитии промышленности, торговли, культуры. проводил политику меркантилизма (создание мануфактур, металлургических, горных и других заводов, верфей, пристаней, каналов) . руководил постройкой флота и созданием регулярной армии. возглавлял армию в азовских походах 1695-1696, северной войне 1700-1721, прутском походе 1711, персидском походе 1722-1723; командовал войсками при взятии нотебурга (1702), в сражениях при деревне лесной (1708) и под полтавой (1709). способствовал и политического положения дворянства. по инициативе петра i открыты многие учебные заведения, академия наук, принята гражданская азбука. реформы петра i проводились жестокими средствами, путем крайнего напряжения материальных и людских сил (подушная подать) , что влекло за собой восстания (стрелецкое 1698, астраханское 1705-1706, булавинское 1707-1709), беспощадно подавлявшиеся правительством. будучи создателем могущественного абсолютистского государства, добился признания за россией авторитета великой державы.
подробнее - на -
Порівняння Цезаря з Августом може найкраще виявити, з одного боку, зв'язок між особистістю і політичною системою, а з іншого, своєрідність серпневого принципату. Особистість і політичні структури невіддільні, як у Цезаря, так і у Августа. Піднесення Цезаря самого початку відзначалося надзвичайною динамікою, постійним ризиком поставити на карту все, навіть власне життя. У Октавіана цього не було і в помині. Прагнення Цезаря до влади і її затвердження, його керівне кадри, життєздатність і розум, радикальність вимог повністю підпорядкували супротивників. Але при цьому було б помилково припускати, що у нього була сформульована політична програма або консистентція державна концепція. Цезар насамперед спирався на особистості, а не на інститути. Однак диктатор вершив весь римський світ своїми законами, рішеннями, заходами, підставою колоній, реформою календаря, великим будівництвом; його поспіх був неперевершеним. Ті п'ятнадцять років, які несли відбиток
