Культура Ирана, как и сам Иран, насчитывает около двух с половиной тысяч лет и берёт своё начало с эпохи зороастризма[1]. Современная существующая в Иране культура есть сложный синтез доисламских и исламских норм, явлений, представлений, образов.
Долгое время иранская культура была господствующей культурой Ближнего Востока и Средней Азии, а персидский язык был языком интеллигенции, элиты этих регионов на протяжении большей части второго тысячелетия нашей эры.
Во время эпохи Сасанидов иранская культура оказывала значительная влияние на Китай, Индию и Римскую империю, доходя до Западной Европы и Африки. Это влияние играло значительную роль в формировании как азиатского, так и европейского средневекового искусства. Многие важные пласты из того, что затем стало известно как исламское знание: филология, литература, юриспруденция, философия, медицина, архитектура и естественные науки были основаны на разного рода началах и практиках, взятых из Сасанидского Ирана
Объяснение:
ответ:Друга світова війна докорінно змінила політичну ситуацію у світі й
визначила історичний розвиток багатьох країн і народів на десятиріччя
наперед. І ці результати були суперечливими. Призвідниці війни – Німеччина, Італія та Японія, що раніше мали статус великих держав, унаслідок
воєнної поразки не лише ослабли економічно, а й втратили на деякий час
можливість брати активну участь у міжнародному житті. Велика Британія і Франція, хоча й були серед переможців, також виснажилися війною.
Відтак той вакуум сили в Західній Європі, що утворився в результаті розгрому Німеччини й ослаблення інших держав, заповнили США. Загалом
у Європі не було жодної держави на кшталт США, яка б і перемогла, і
втримала свою силу водночас. Трохи більше реальної незалежності зберегли хіба що кілька нейтральних держав, як-от Іспанія і Швеція.
Ще не встигла закінчитися війна, а союзники по антигітлерівській коаліції перетворилися на запеклих військово-політичних та ідеологічних
суперників. Головною причиною непорозумінь стали розбіжності в підходах до післявоєнного устрою, зокрема прагнення Радянського Союзу, всупереч Атлантичній хартії, встановити гегемонію в Європі та деяких азійських регіонах. Радянське керівництво, захоплене перемогою, взялося
Объяснение:
