ответьте на 3 вопроса в конце текста. На трон взошел его сын Тауекель (1582–1598 гг.).
В мае 1582 года войска Тауекеля под Туркестаном разбили войска Баба-султана, казнив его. За это Абдаллах подарил Тауекелю округ Африкент в Самаркандском регионе.
Хан Тауекель всячески расширял территорию ханства, за счет завоевания южноказахстанских земель, пользуясь искусством дипломатии и военной силой. Абдаллах, избавившись от своего главного врага Баба-султана, стал преследовать казахских султанов. В 1583 году хан Тауекель разорвал союзнические отношения с ним. Он напал на ханство Абдаллаха, захватив города Cауран, Туркестан, Отрар и Сайрам, направился на завоевание Ташкента. Но под Ташкентом казахское войско потерпело поражение.
В 1588 году в Ташкенте началось восстание против наместника. Казахские султаны пришли на восставшим, это восстание было жестоко подавлено, казахские султаны вынуждены оставить город Ташкент. В 1597–1598 годах в ханстве Абдаллаха вспыхнул мятеж с участием сына Абдаллаха. Пользуясь ситуацией, Тауекель осадил Ташкент и разгромил войска Абдаллаха. Это подняло авторитет Казахского ханства в соседних государствах. Тауекель собрал войско и в 1598 году напал на Мавераннахр. Захватил города Акши, Искандер, Мунши, Ташкент и Самарканд. Осадил столицу Узбекского ханства Бухара, но не смог захватить город. В сражении Тауекель был тяжело ранен и отдал приказ своим войскам снять осаду. От тяжелого ранения умер в Ташкенте. Длительные войны казахских ханов с узбекскими ханами завершились присоединением присырдарьинских городов-крепостей и крупного города Ташкент (на двести лет) к Казахскому ханству. Тауекель-хан был одним из видных правителей, внесший большой вклад в укрепление и объединение казахских земель.
1.после смерти Шигай хана в Казахском ханстве к власти пришел?
2. какую цель во внешней политики ставиол Тауекель хан?
3. при правления Тауекеля хана какие территории (регион) вошли в состав Казахского ханства?

Розвиток освіти і шкільництва того часу був тісно пов'язаний з розвитком друкарської справи. У Польщі перші книги друкувались латинською мовою наприкінці XV ст. У XV-XVI ст. з середовища польських культурних діячів вийшла ціла плеяда майстрів, які друкували книжки не лише на батьківщині, айв інших країнах Західної Європи.

Постійна друкарня з латинським шрифтом у Польщі була заснована Яном Галлером на початку XVI ст. Поряд з книжками, що виходили з друку латинською, з'являються друковані видання слов'янською мовою. Перша книжка слов'янською мовою глаголицею була надрукована в 1483 р. у Венеції. У 1491 р. в Кракові вийшли книжки кирилицею, яка лягла в основу пізніших азбук російської, української, білоруської, болгарської, сербської та народів сучасної Югославії. Є припущення, що й до 1491 р. в Кракові вже друкував книжки кирилицею відомий друкар Швайпольд Фіоль - виходець з Німеччини.

Наприкінці XV ст. друкування книг починається у південних слов'ян. У Чорногоріїв 1494 р. вийшла з друку перша книжка південнослов'янського друку "Октоіх", або "Осмигласник". Це видання й до цього часу приємно вражає читача своєю технікою і красою оформлення давнього слов'янського друку. На початку XVI ст. матеріальними заходами воєводи І. Бесараба друковані книжки слов'янською мовою почали видавати у Валахії. Тоді ж книгодрукування шириться і в Сербії.

У східнослов'янських народів найперше з'являються білоруські друковані книги, видання яких пов'язане з іменем Георгія-Францішека Скорини. У 1517 р. Скорина надрукував першу книжку - "Псалтир" церковнослов'янською мовою в чеській Празі. Великою подією в історії білоруської й української культур була поява в 1517-1519 pp. 22 окремих випусків Біблії в перекладі на тодішню білоруську мову, яка була поширена і в Україні. У 1525 р. Скорина заснував словено-руську друкарню у Вільно. Видання Скорини поширювались в Україні і в Білорусії. Таким чином, із західнослов'янських земель друковані книжки поширились на білоруські й українські землі.

Велику культурно-освітню роль у розвитку українського друкарства відіграла поява друкарської справи в Москві і перенесення її з Росії на Україну.

Великая Отечественная Война Она по тому так и называется, что все ОТЕЧЕСТВо поднялось на защиту страный. Для каждого человека э

то было делом чести - отстаять страну предков, собственную родину. 

Границы Советского союза обороняли не только русские - все национальности, входившие в его состав вложили свою лепту. Белорусы, чеченцы, украинцы, казахи, евреи... Во многом благодаря единству народов стране удалось победить в этой страшной войне. Члены национальных движений, стремящихся в условиях ВОВ посеять рознь между представителями разных национальностей, жестко  карались и приравнивались к дезертирам и перебезчикам.

На настоящий момент нет ни одной семье в которой никто не погиб от рук фашистких захватчиков. Горе затронуло каждого и это должно объединять людей, заставлять их помнить чего стоила та Победа и никогда не забывать своих героев.