В першій половині XIX ст. в Україні мав місце інтенсивний розклад феодально-кріпосницької системи, який у 60-ті роки переріс в її глибоку кризу. В надрах цієї системи розвивалися риси нового, капіталістичного ладу. Шляхи буржуазного розвитку могли бути різними: або поступове перетворення, що проводилося самими поміщиками, або революційний злам кріпосницьких порядків повсталим селянством. Надзвичайна слабкість, низька соціальна свідомість, розпорошеність тих суспільних сил, які вимагали перетворень як в Україні, так і в Росії, в цілому дали можливість царському урядові провести реформу згори, в інтересах самих поміщиків за рахунок селянства.
Ім’я Євгена Чикаленка як агронома, мецената, громадського діяча, видавця, публіциста свого часу було добре відоме в Україні та поза її межами. Однак за радянських часів його ім’я було забуто. Його донька Ганна згадувала, що батько був людиною єдиної мети, для нього „українське національне відродження було тою ідеєю, яка панувала над цілим його життям”.тою ідеєю, яка панувала над цілим його життям”.
Народився Євген Чикаленко 9 грудня 1861 року у селі Перешори на Херсонщині у сім'ї поміщика. Дитинство провів у Перешорах серед простих українських селян, в атмосфері живих народних традицій. Коли Євгенові виповнилося 9 років, його віддали на навчання до Одеси в пансіон англійця Рандаля. Згадуючи роки перебування у пансіоні, Євген пізніше у „Спогадах" писав, що, крім „мужицької", тобто української мови, малий Євген говорити не вмів.
