Объяснение:
1)Причины военных успехов монголов. 1. Слабость тех стран, на которые нападали монголы. И Китай, и Средняя Азия находились в условиях феодальной раздробленности. 2. Монгольское войско было многочисленным, организованным и хорошо вооруженным. 3. Тактика монгольской конницы имела ярко выраженный наступательный характер: нанести внезапный удар, внести панику в ряды противника.
2) монголы входили в состав племен шивэй, говоривших преимущественно на монгольских языках. По различным версиям, монголы жили по южному берегу р. Амур либо по нижнему течению рек Шилка и Аргунь и в верховье Амура. В X — XI вв. началось постепенное продвижение монгольских племен на запад в Халхи и вытеснение обитавших там тюркоязычных народов.
3) -
4) 1) Хорошая подготовка и Система упрвления
2)Причины успехов монголов состояли в следующем: Первая причина - Китай,Средняя Азия и Иран переживали в то время период и не смогли организовать коллективного отпора монголам.Вторая причина - это великолепная военная и политическая подготовкавторжения.
3)Упадок ВШП (Великого шелкового пути) Большая часть Азии была захвачена монгольской империей
Відповідь:
Пояснення:
Близько 1325 року був обраний галицько-волинським князем. Будучи католиком, перейшов у православну віру та взяв ім'я Юрій на честь свого діда по матері, короля Юрія І Львовича.
Cтара польська історіографія твердила, що він став сателітом Польщі, однак немає жодних доказiв цього.
У зовнішній політиці намагався дотримуватись балансу стосовно сусідів. Намагаючись протистояти експансії відродженої Польщі та Угорщини, підтримував союзні відносини з Тевтонським орденом, Литвою, Священною Римською імперією. Робив спробу повернути Люблінщину, яку 1303 року захопило Польське королівство, підступно вбивши намісника Георгія Розню.
1327 року уклав союз з Тевтонцями, надав дозвіл торуньським купцям торгувати у Королівстві Русі. 1330 року Польське королівство і Велике князівство Литовське спільно діяли проти Тевтонського ордену та равського князя Земовита, тому Юрій II розірвав союзну угоду, а 1331 року був намовлений польським посольством і частиною боярської верхівки одружитися з донькою великого князя литовського Гедиміна Офкою-Евфимією.
Напав разом з татарами на угорську провінцію бл. 1332 року. Леонтій Войтович висловлює припущення, що це варто розглядати не як спробу повернути втрачені землі, а розладнати польсько-угорське зближення.
За Юрія II 1331 року відроджується Галицька митрополія, очолена митрополитом Гавриїлом.
Прагнучи зміцнити князівську владу, вів боротьбу проти бояр, в якій спирався на міщан. Юрій II підтримував розселення німецьких колоністів, задумав запровадити католицтво[джерело?]. Ці його заходи підривали значення місцевої української аристократії та великої частини православного духовенства. Надав магдебурзьке право Сяніку 1339 року (творячи при цьому колонію іноземців у руському місті).
Ймовірно, за рішенням Другого з'їзду монархів в угорському Вишеграді (Вишеградського з'їзду), який відбувся 1338 (за Грушевським 1339) року, територія володінь Юрія ІІ мала б відійти до Казимира ІІІ як старшому титулом родичу. Частина польських історіографів досі доводять його участь у переговорах у Вишеграді 1335 та 1338 рр., де ніби було домовлено про успадкування галицького престолу польським або угорським королем за відсутності прямих спадкоємців Юрія ІІ, однак докази участi короля або його посла у цих зустрiчах відсутні., інша стверджувала (з нею погоджується Леонтій Войтович), що немає ніяких доказів участі Юрія ІІ або його посла у Вишеградських зустрічах 1335 р. і 1339 р., де було закладено основи польсько-угорської унії.
