Історія стародавніх цивілізацій охоплювала період з IV тис. до н. е. до падіння Західної Римської імперії у V ст. н. е. Склалися два типи господарської організації — східне і античне рабство
Проте їм були властиві спільні риси: ручна технологія з індивідуальними та спільними знаряддями праці, провідна роль землеробства і натурального господарства, позаекономічний примус як засіб організації та привласнення суспільної праці.
Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу.
Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд.
Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства. Заболочена, непридатна для життя долина Нілу у III тис. до н. е. перетворилася на квітучий оазис, коли Верхнє і Нижнє царства об'єдналися в єдину державу.
Побудувати цей гідротехнічний комплекс, підтримувати його, давати надлишки сільськогосподарської продукції могли тільки великі вільні сільські громади.
Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворивши вільних селян на залежних від себе виробників. Згодом стародавні єгиптяни навчилися виплавляти бронзові вироби, виробляти тонке льняне полотно, прикраси з золота і срібла. Особливо високого рівня розвитку досягла обробка каменю.
І сьогодні дивують своєю величчю і таємничістю єгипетські піраміди. Оскільки на півночі Єгипту переважало тваринництво, а на півдні землеробство, то між цими областями виникла жвава торгівля. У ринкові відносини втягнулися Сінайський півострів, Нубія та Лівія, які були завойовані Єгиптом. Купці торгували золотом, сріблом, міддю, оловом, шкірами, слоновою кісткою, деревиною. У країні існували рабські ринки, де вільно купували і продавали невільників.
В первые века I-го тысячелетия нашей эры на территории степной зоны Центральной Азии процветала кочевая скифо-сакская цивилизация, памятники культуры которой сохранились до наших дней. Особенно впечатляют предметы быта и украшения, выполненные в "зверином стиле" из бронзы и золота, извлеченные из курганов в различных регионах Казахстана. Знаменита своей целостностью, красотой и изяществом гробница Золотого сакского воина, обнаруженная в городище Иссык, недалеко
от Алматы.
В последующие века в степях современного Казахстана сформировалась могучая гуннская держава, оказавшая огромное влияние на геополитическую карту мира той эпохи. Под ударами гуннских воинов Атиллы пала Великая Римская империя. Вместе с завоеваниями гунны принесли в Европу и культурные достижения, оказавшие значительный вклад в формирование современного облика культурного человека.
В дальнейшем преемниками гуннов стали тюркоязычные племена, создавшие несколько крупных государственных образований - каганатов, простиравшихся от Желтого моря на Востоке, до Черного моря на Западе. Эти государства отличались передовой для того времени культурой и основывались не только на кочевом типе хозяйствования, но и создали оригинальную городскую культуру, имевшую богатую торгово-ремесленную традицию. Так, в оазисах Центральной Азии (территория Южного Казахстана) возникли города и караван-сараи, через которые проходил знаменитый караванный торговый путь, известный как Великий Шелковый путь, связывавший Византию и Китай.
Важное значение имел и караванный путь вдоль берегов Сырдарьи, который вел в Приаралье и на Южный Урал, а также так называемая "соболья дорога" через Центральный Казахстан и Алтай в юго-западные районы Сибири, через которую весь Ближний Восток и Европа получали дорогую пушнину. На этих путях образовывались крупные города и торговые центры, наиболее известные из которых Отрар (Фараб), Тараз, Кулан, Яссы (Туркестан), Сауран, Баласагун и другие
Норм?
