Черты, которые характеризуют общества Индии, Китая, Японии в 16-18 века сводятся к следующему:
Индия:• Государство было собственником всех земель в стране, так что завоеванные территории были частью земельного фонда, из которого раздавались наделы (джагиры), то есть земли держал джагирдар, но лишь временно.
• Частная собственность также существовала, но у князей, которые платили дань, и у шейхов, которые имели небольшие владения, и мусульманские богословы.
• Здесь существовала крепкая деревенская община и она платила налог государству
• Леса, пастбища, пустоши оставались в коллективном пользовании
• Общины занимались сельским хозяйством, ремеслом
• Общество делилось на 4 варны: брахманы, кшатрии, вайшьи, шудры. Каждая из этих варн включала множество каст.
Китай:• Земли были и частными, и государственными (это земли, которые конфисковали у преступников, пастбища, земли императорского дома, земли, жалованные чиновникам, участки военных поселений) + должностные поля (их давали чиновникам на время службы)
• Также существовала деревенская община, которая состояла из 100 дворов, которые были разделены по 10 дворов. Каждая община возглавлялась старостой, а группы дворов – десятскими (они контролировали сбор налогов)
• Характерной чертой общины была круговая порука (повинности одного члена общины перекладывалась на других)
• Общество делилось на привилегированные (родственники императорской семьи, титулованная знать и шэньши (чиновники, сдавшие экзамен) и непривилегированные слои.
Японий:• Вся земля находилась в собственности государства, а крестьяне и феодалы получали наделы во временное пользование
• Сильная деревенская община, имеющая самоуправление. Они были нацелены на уменьшение налогов и отмену трудовых повинностей, община контролировала уплату налогов, управляла внутренними делами и могла самостоятельно распоряжаться избыточными продуктами
• Сословная структура в СИ-НО-КО-СЁ (сюда входили воины, крестьяне, ремесленники, торговцы), а высшее положение в этой структуре занимал император, который был обожествлен и родовая знать. Еще одно высшее сословие – самураи.
ответ:1722-1727 рр. - діяльність Першої Малоросійської колегії.
1723 р. - подання Петрові І Коломацьких чолобитних. Ув'язнення наказного гетьмана Павла Полуботка у Петропавловській фортеці.
1727-1734 рр. - гетьманування Данила Апостола.
1734-1750 рр. - діяльність Правління гетьманського уряду.
Який новий порядок обрання полкової старшини передбачав царський указ? Про що це свідчило?
З грамоти царя Петра І до гетьмана І. Скоропадського (1715): «Відомо стало Нам, що в Малій Росії підлеглі тобі полковники на різні полкові уряди сотників обирають і затверджують на свій розсуд, не сповіщаючи тебе, підданого Нашого... Отож Ми, клопочучись про наших підданих з малоросійського народу, наказуємо надалі козацьким полковникам полкову старшину й сотників самим не обирати й не затверджувати. Коли ж у якомусь полку вільним буде місце полкової старшини чи сотника, полковнику належить збирати раду й радитися з полковою старшиною та сотниками; і на тій раді зі згоди всіх вибрати на той уряд людей двох-трьох заслужених і вірних(...), писати про те тобі та їх самих до тебе надсилати. Тобі ж, підданому Нашому, з тих призначених осіб належить вибрати, хто найбільш гідний тогоуряду; хто завжди зберігав до Нас, Великого Государя, непорочну вірність, того одного своїм універсалом од себе на той уряд призначати й на вірність Нашій Царській Величності приводити за звичаєм перед стольником Федором Протасьєвим, що живе при тобі... А якщо з тих, хто призначений на полкову старшину чи в сотники полковниками до цього Нашого указу, хтось схильний до зради, то таких належить замінити, а на їх місце обрати й призначити інших, вірних і гідних того уряду людей оголошеним вище».
1. До яких заходів щодо Гетьманщини вдався царський уряд за гетьманування Івана Скоропадського?
Гетьманування I. Скоропадського за традицією мало розпочатися з підписання статей. Але Петро I відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня, І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих державних справ.
У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, котрий аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. У ньому права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Росії. Згодом було обіцяно надати й статті. Щодо інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування російських генералів мають переходити не лише прості козаки, а й гетьман. Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи вони не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).
Гетьман Іван Скоропадський.
Важливою новиною було призначення царського резидента П. Ізмайлова при гетьманові. Йому надавалося право здійснювати контроль над гетьманом та урядом.
Своєрідним додатком до указу були явні й таємні статті Ізмайлову. Ці статті називали землі Війська Запорізького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мали утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.
Объяснение:
