ІІ варіант
Виберіть правильний варіант відповіді.
1) У якому з скіфських курганів знайдена пектораль?
а) Солоха; б) Гайманова Могила;
в) Товста Могила; г) Чортомлицькому.
2) Перші осередки цивілізації в Давній Індії виникли в долині річки:
а) Інд; б) Ґанґ;
в) Хуанхе; г)Янцзи.
3) Халдейське царство досягло розквіту за часів правління:
а) Набопаласара; б) Навуходоносора II;
в) Ашоки; г) Дарія І.
4) Замкнені групи людей різного соціального стану, приналежність до яких визначалася народженням, називалися в Індії:
а) варни; б) ранги;
в) касти; г) номи.
5) Замкнені групи представників однієї професії, які жили в одному районі, називалися в Індії:
а) варни; б) ранги;
в) касти; г) номи.
За описом географічного положення держави назвіть її.
6) Північна і центральна частини східного узбережжя Середземного моря.
7) Одна з найдавніших цивілізацій Близького Сходу, що існувала наприкінці IV — на початку II тис до н. є. в Південному Дворіччі — в області нижньої течії Тигру та Євфрату, на півдні сучасного Іраку.
8) На заході цю державу відділяють від іншого світу Тибетські гори, на півночі — пустеля Гобі, на півдні і сході — Тихий океан. Місцеві жителі назвали свою країну Серединним царством, а також Піднебесною, уважаючи її центром світу.
9) Які реформи провів Дарій І?
10) Схарактеризуйте господарство та суспільний устрій скіфів.
11) Як ви вважаєте, чому вчення Конфуція «про шляхетну людину» надовго стало в Китаї ідеалом взаємин між людьми і в родині, і в державі? (Згадайте основні положення вчення Конфуція і головні проблеми, із якими стикалися держави в Китаї.)
12) Про які події йдеться в уривку: «Вони цінують свободу більше, ніж золото та пурпурові тканини. їх неможливо підкупити, як вавилонських або єгипетських жерців, їх неможливо залякати, оскільки вони завжди зможуть укритися від ворога на безкраїх просторах своєї країни… Ми ледве не загинули в цій країні. Краще нам ніколи не зустрічатися вдруге…». Що можна додати, характеризуючи згаданий у тексті народ та його супротивників?
Я расскажу о Михаиле Голицыне.
Родившись в Москве, он был младшим сыном Михаила Андреевича Голицына и его жены Прасковьи Никитичны Кафтировой.
В 1703 году он начал карьеру в императорском флоте России. С 1708 по 1717 год он изучал мореплавание в Нидерландах и Великобритании. В 1717 году он вернулся в Россию и участвовал в Великой Северной войне, во время которой он отличился в битве при Гренгаме, командуя отрядом гребного флота, разгромившим шведскую эскадру. Битва при Мольятичи, также известная как Битва при Доброе, состоялась 31 августа 1708 года в Мольятичах во время Северной войны. Русская армия Петра Великого под командованием Михаила Голицына успешно атаковала авангард шведской армии Карла 12 под командованием Карла Густава Рооса. Шведские войска были удивлены атакой русских в утреннем тумане и отошли к основной шведской армии.
Объяснение:
В 1726 году он стал советником Адмиралтейского совета и был назначен командиром лейтенанта. В 1728 году он стал тайным советником и сенатором, а в 1727 году он был назначен президентом Коллегии правосудия. Вместе со своим братом, также Михаилом Михайловичем, он участвовал в событиях, связанных с коронацией императрицы Анны Ивановны.
В 1732 году он вернулся на военно-морской флот в звании вице-адмирала, но в 1741 году на престол вступила императрица Елизавета, и он был отозван в политику, снова став тайным советником в 1745 году. С 1745 по 1748 год он был назначен послом в Персию и принес Персиковые деревья возвращаются в его теплицу, в результате чего первый урожай персиков собирают в России.
В 1746 году ему было присвоено звание адмирала, с 1748 он был командующим военно-морским флотом России, а в 1750 году он был назначен председателем совета адмиралтейства. Он один из адмиралов, зачисленных за развитие русского военно-морского искусства. В декабре 1752 года он был назначен верховным главнокомандующим Санкт-Петербургом, должность, которую он занимал до мая 1754 года.
В 1756 году Голицын был возведен в звание генерал-адмирала. Он был третьим лицом, занимавшим эту должность, и последним, кто не был членом королевской семьи.
Он вышел на пенсию в 1762 году и умер 25 марта 1764 года в Москве. Он был похоронен там в Богоявленском монастыре.
