Национально-освободительное движение казахов под предводительством Сырыма Датулы (1723-1797)
Причины восстания.
Во-первых, ужесточились требования к казахам, временно пребывавших на внутренней стороне пограничной линии. К примеру, на внутренней стороне могли задержать любого казаха за противоправное деяние, совершенное его соплеменником. Во-вторых, не прекратились в степи прежние «воинские поиски» со стороны казахов Уральского войска. В-третьих, с каждым годом падал авторитет хана Нуралы и его окружения, которые постепенно становились марионетками в руках царского правительства. Так, хан Нуралы ежегодно получал жалование в Оренбурге. С их стороны шло открытое игнорирование проблем казахского населения. Ханская семья по-своему и в свою пользу распределяла пастбищные угодья и собранные налоги.
Цель восстания.
Поддержка ханом Нуралы правительственной политики вызвала раскол среди высшей феодальной верхушки. В дальнейшем Нуралы хан и его окружение открыто содействовали казачьим карательным отрядам. В условиях усиления политической конфронтации между сторонниками и противниками восстания Сырым Датов пришел к выводу о необходимости устранения Нуралы с ханского престола. В своих стремлениях он не был одинок, так как значительная часть феодальной прослойки по достоинству оценивала личный авторитет и влияние Сырыма Датова, зная его популярность как организатора восстания и славного батыра, известного далеко за пределами Младшего жуза. К тому же Датов, сумевший создать крупные вооруженные отряды, выглядел в глазах ханской оппозиции единственным лидером возглавить борьбу не только против правительственных сил, но и против Нуралы хана, дискредитировавшего себя в глазах народа как главного пособника царизма в реализации его политики захвата казахских земель.
Объяснение:
Зміцнення П.Могилою митрополичої влади, централізованого ієрархічного управління в той період об'єктивно суперечили деяким місцевим традиціям у стосунках всередині церкви. Про що йдеться?
Феодальна практика перерозподілу майнових прав (подавання бенефіцій) та звичаєве право зумовлювали й фіксували певний суверенітет (автономність) суспільних осередків, у тому числі церковних. Ця автономність була підґрунтям для появи ставропігій — установ, безпосередньо підпорядкованих церковному центрові (тоді — Константинополю), поза місцевою церковною адміністрацією.
Ставропігія із засобу позначення сакрального статусу окремих церковних установ (громад, монастирів) перетворилася на чинник відцентрових рухів. Це продемонстрували ставропігійні братства (особливо Львівське Успенське). Подавання "столиць та хлібів духовних" світськими феодалами — королем та магнатами також не сприяло зміцненню церковного управління. Єпископи, наприклад, фактично були васалами й корилися радше світській владі, від якої отримали бенефіції, а не владі митрополита. До того ж архієрей, сам за походженням магнат або шляхтич, і після вступу на церковну посаду почувався самовладним "князем". Зміцнення митрополичої влади в цій ситуації ускладнювалося. На нижчих рівнях церковної організації, аж до парафій, практика "подавання" здійснювалася як владний патронат з усіма його суперечностями. Православні патрони могли підтримувати "свої" парафії. Патрони-католики або уніати здатні були на дискримінацію "схизматиків" (як вони часто називали православних).
Впорядкування церковної структури в Могилянську добу торкнулося й братств. їхні стосунки з ієрархією були складними з кінця XVI ст. Народоправство, громадська активність, що панували серед братчиків, рятували осередки православної церковності. Тут справді допомагав статус ставропігії, який братства намагалися отримати, щоб не підпорядковуватися місцевим ієрархам, котрі перейшли на унію.
Петро Могила добре розумів значення братств і визнавав, що "якби не той клейнот Ставропігії залишався в Братствах по ці часи, вже б давно апостати із своєю виниклою унією скрізь би хоругви порозвішували." Митрополит поважав права братств упорядковувати внутрішні справи; надавав ім численні підтверджувальні та благословенні грамоти. Зміцнюючи структуру церкви в умовах легалізації, Могила об'єктивно обмежував претензії братств.
Объяснение: это полное обьяснение
