Объяснение:
Столипінська реформа (Столипінська аграрна реформа) — низка законодавчих актів, написаних задля перерозподілу селянської земельної площі в Російській імперії та задля підвищення продуктивності сільського господарства.
У наслідок Столипінської реформи близько 1/4 дворів в Україні, що входили до земельних громад, вийшли з них: у Степу 42 %, на Лівобережжі 16,5 %, на Правобережжі 48 %. Разом з тим на Правобережній Україні і на Полтавщині майже вся земля, якою користувалось селянство, перейшла у приватну власність, особисте приватне землеволодіння почало переважати у Чернігівській губернії, а у Таврійській, Херсонській, Катеринославській і Харківській воно охоплювало близько половини всіх дворів.
За нового аграрного устрою селянин міг бодай частково виявити ініціативу і поліпшити своє господарство, у чому допомагала йому акція Селянського Поземельного Банку, сільгоспспілки, кооперація і земська агрономія. Завдяки прогресові агротехніки (перехід до плодозмін тощо) зросла врожайність (за 1904 — 12 на 20 %) і вартість селянських господарств.
Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті — створити з нього, поряд занепалого дворянства, нову соц. підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян за Урал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн селян (найбільше 1909 року — 290 000), з чого однак одна чверть згодом повернулася.
Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст. Невирішена аграрна проблема була однією з причин революції 1917 року.
С 1895 года в возрасте 15 лет вступил в подпольное революционное движение. Вёл пропаганду марксизма среди семинаристов и рабочих. В 1900 году впервые участвовал в организации забастовок и протестов рабочих[⇨]. В 1901 году вступил в РСДРП, после раскола присоединился к большевикам. В 1904 году стал одним из главных организаторов большой бакинской стачки, итогом которой стало заключение первого в Российской империи коллективного договора между бастующими и промышленниками. В 1909—1917 годах неоднократно арестовывался и отправлялся в ссылки, откуда также неоднократно совершал побег. В 1912 году по предложению В. И. Ленина включён в ЦК РСДРП. Тогда же Иосиф Джугашвили окончательно берёт себе псевдоним «Сталин»
Среди историков ведутся споры о роли Сталина в истории советского государства. Правление Сталина противоречиво, поскольку оно характеризовалось наличием автократического режима личной власти, господством авторитарно-бюрократических методов управления, чрезмерным усилением репрессивных функций государства, сращиванием партийных и государственных органов, жёстким контролем государства за всеми сторонами жизни общества, нарушением фундаментальных прав и свобод граждан — с одной стороны, и с другой стороны — героизмом, энтузиазмом и социальным творчеством народных масс, созданием сталинской модели плановой экономики и проведением благодаря этому форсированной модернизации страны, победой в Великой Отечественной войне
нашла в биографии, надеюсь
