Эссе по истории про

Байтурсынова у меня ссор быстрее ​

ответ:Найсильнішими зі слов’янських племен середини І тис. н. е. давні автори називають антів.

Уперше на сторінки писемних джерел анти потрапили наприкінці IV ст. Готський історик Йордан розповідав, що 375 р. анти зазнали нападу короля остґотів Вінітара. Спочатку мужні анти перемогли нападника, однак невдовзі Вінітар знищив вождя антів Божа разом із 70 старійшинами. Деякий час землі антів (територія сучасної України) входили до складу держави гунів, що існувала протягом 370-469 рр. А вже з розпадом імперії гунів анти утворили самостійний союз племен.

 

Анти славилися як вправні воїни, які воювали з готами, Візантією та аварами. З писемних джерел до нас дійшли імена антських вождів Мусокія, Ардагаста, Пирогоста.

Військове мистецтво антів базувалося на особистому досвіді антських вождів. Воюючи проти супротивника, вони намагалися діяти раптово, швидко, використовуючи різноманітні хитрощі: засідки, пастки. Анти запозичили у своїх ворогів лук і стріли, дротики, шоломи, кинджали.

Пізнавально й цікаво

Анти — в перекладі з давніх східних мов означає «кінець», «край», «окраїна». Назву антам, імовірно, дали сусідні народи, для яких анти — окраїнний народ щодо сусідніх античних цивілізацій.

Пізнавально й цікаво

На період існування на теренах України антів і склавинів припадає час заснування столиці нашої держави — Києва. Хоча поселення людей існували на території столиці задовго до слов'янських часів, однак офіційною датою заснування прийнято вважати 482 р., коли, за легендою про заснування Києва, місто було закладене полянським князем Києм.

Объяснение:

Вся территория  была разбита на феоды, за которые рыцари-крестоносцынесли военную службу. Местных крестьян  завоеватели оставили в крепостном состоянии, а свободных насильственно превратили в крепостных. Крестьяне платили за свои наделы владельцу поместья феодальную ренту.На захваченных землях крестоносцы (местное население называло их франками, поскольку наибольшее количество участников первого крестового похода было из Франции) вели себя, как обыкновенные грабители и хищники. "Всякий, кто хорошо понимает дела франков, - писал о крестоносцах арабский летописец XII столетия Усама ибн Мункыз в своей "Книге назидания", - ...увидит во франках только животных, обладающих достоинством доблести в сражениях, и ничем больше, так же, как и животные обладают доблестью и храбростью при нападениях".Крепостные крестьяне, в число которых входили и арабы-мусульмане, и сирийские христиане, подвергались самой жестокой эксплуатации со стороны крестоносцев. Эксплуатация являлась тем более жестокой, чем больше были развиты в крестоносных государствах товарно-денежные отношения. К феодальному гнету присоединялся и гнет чужеземцев.