Краткий пересказ 22 параграфа А. В. Торкунова : история России 2 часть

Кпубличным правам римского гражданина относились: право обжалования решений должностных лиц в установленных народных собраниях — либо непосредственно, либо через трибунат; право собраний и ассоциаций, в том числе соседских сходок, — не нарушая публичных правил и только в дневное время (собственно, первоисходное самонаименование римских граждан — «квириты» — и происходит от индоарийского еще ko-wiri, означавшее собрание мужчин для мирных и военных трудов в ko-wiria, одну из курий позднее); право участия в собраниях государственного значения под руководством магистратов, пассивное право-обязанность исполнять функции должностного лица при соответствующем имущественном цензе. к публичным по характеру обязанностям относилась военно-милицейская служба (по этой обязанности могли быть дарованы льготы, а также и полное освобождение в личную награду); обязанность подлежать цензу, т. е. исчислению имущества и доходов (уклонение преследовалось уголовным порядком); уплата особого налога — трибута, собираемого по чрезвычайной государственной надобности; владение и полезное использование землями покоренных народов. собственно налогов в обычном смысле римские граждане не уплачивали; в ходу были только пошлины с некоторых юридических действий (при отпуске на волю рабов, волеизъявлении из семейных прав и т. обязательные и для римлян. состояние римского гражданства в публично-правовом отношении подразумевало и наличие совокупности прав в частноправовом смысле, связываемых с этим статусом. к таким правам относились право заключения полноценного брака (jus conubii), право осуществлять отцовскую власть в семье-клане (patria potestas), право участия в торговом обороте со всеми обязывающими гражданско-правовыми последствиями (jus commercii), право возбуждать законные иски в границах привилегий квиритского права (legis actiones). наличие этих прав представляло римского гражданина и как субъекта частного права (см. v.1).

Кожен Стародавній германець знав, що він повинен полягати в племені, щоб вижити. Стародавній германець слухав свого конунга (вождя племені). Стародавній германець прокидався вранці дуже рано, щоб подбати про свою сім'ю і своє племені. Турбота його проявлялася в полюванні, щоб зібрати продовольства. Разом зі своїми одноплемінниками він відправлявся шукати здобич, і, якщо здобич була спіймана-значить день майже вдався. Після полювання германець займався своєю зброєю, приводив його в порядок, адже на зборах племені він повинен бути завжди в повному обмундируванні. Германець вважав війну найкращим заняттям, адже в разі перемоги він здобував славу і багатство, як і його плем'я. Але, в мріях і щоденних турботах древній германець не забував залишити щось на майбутнє про себе. Так як він жив в печері, він залишав малюнки на скелях розповіді про своє життя в картинках, зігріваючись теплими шкурами, які для нього дбайливо зробила його дружина, мріючи здобути перемогу в новому поході і знайти могутність і визнання.

Цей день був важким, тому що на наступний день належало зібрання, на якому вирішувалося питання набігу на сусідню територію. Цей набіг був чреватий війною з римським імператором і тому багата видобуток одноплемінників могла закінчитися його смертю або зовсім попаданням в рабство. Тому він обмірковував як вчинити; наївшись вдосталь м'яса відправився в ліжко з роздумами про майбутнє.

Объяснение:

бл как сложно на Украинском писать