Олександр Македонський був, безперечно, геніальним полководцем, але щасливою волею долі він до того ж успадкував трон і владу свого батька – Філіпа II Македонського. Створивши першокласну армію, кістяк якої становила важка кіннота і піші списники-гопліти, Філіп з її до підпорядкував собі всю Грецію. Після перемоги, здобутої Філіпом при Херонеї (338 р. до н. е.) над союзною армією Афін і Фів, більшість грецьких міст-держав підкорилися македонському цареві, а сам цар задумав завоювання Персії (нинішнього Ірану). Частина війська вже виступила в похід, коли в 336 р. до н.е. Філіп загинув від руки вбивці. Грецькі поліси негайно підняли заколот, але 20-річний Олександр придушив його з вражаючою швидкістю і жорстокістю. Фіви, які завзято оборонялися, були просто стерті з лиця землі, а всі їхні жителі продані в рабство. Не гаючись, Олександр в 334 р. до н.е. переправився в Малу Азію (сучасна Туреччина) на чолі 35-тисячної армії.
