С резким осуждением боярского самовластия Иван IV впервые выступил: а) в 1547 г. – при венчании на царство;
б) после подавления в 1547 г. восстания в Москве;
в) на первом Земском соборе;
г) во время утверждения Судебника 1550 г.;
д) на Церковном соборе в 1551 г.
2. После Земского собора 1549 г. дворяне почти за все свои провинности и проступки:
а) не подлежали суду бояр-наместников;
б) подлежали суду самого царя;
в) подлежали суду царского судьи;
г) верно все указанное;
д) верно лишь б) и в).
3. Местничество – это:
а) традиция эпохи феодальной раздробленности, когда каждый владелец удела или вотчины был и военачальником, и судьей на своей территории;
б) порядок занятия должностей по знатности происхождения;
в) порядок взимания пошлин за проезд и провоз товаров по территории феодала;
г) синоним термина боярин-наместник (кормленщик);
д) этот термин в XVI в. означал систему управления отдаленными, чаще всего пограничными, территориями, позднее появились приказы (Сибирский, Казанского дворца и др.).
4. Избранной радой в XVI в. называли:
а) группу запорожских казаков, участников Переяславской рады;
б) группу знатных бояр, избранных на первом Земском соборе для подготовки реформ;
в) местные органы самоуправления, пришедшие на смену системе боярских кормлений;
г) круг близких Ивана IV, разрабатывавших проект реформ.
5. Опорным пунктом действий русских войск во время третьего похода на Казань стала:
а) территория дислокации наемной польской дивизии;
б) Свияжская крепость;
в) искусственная насыпь, превышавшая высоту Казанской крепости;
г) специально построенная башня с круговым обстрелом;
д) г. Булгар.
6. Русские войска при взятии Казани возглавлялись:
а) Иваном IV;
б) князем А. М. Курбским;
в) князем М. И. Воротынским;
г) верно все указанное;
д) верно б) и в).

ответ:Га́й Ю́лій Це́зар (лат. Gaius Iulius Caesar; 12/13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник. Римський консул (59, 48, 46, 45 і 44 до н.е), диктатор (49, 48—47 і 46—44 до н. е.), великий понтифік (з 63 до н. е.). Один із найвидатніших полководців античності. Докірнно змінив політично-суспільний і культурний ландшафт стародавнього Середземномор'я і Західної Європи. Представник римського патриціанського роду Юліїв. Народився у Римі, Римська республіка. Послідовно домігся всіх ординарних римських посад. Заробив собі ім'я на боротьбі з консервативними сенаторами оптиматами. Організував перший тріумвірат разом із Помпеєм і Крассом (60 до н. е.). Більше восьми років провів у Галльській війні (з 58 до н. е.), приєднавши до республіки Галлію, західний берег Рейну і частину Британії. Розпочав громадянську війну (49—45 до н. е.) через протистояння з Сенатом. Розбив опозицію на чолі з Помпеєм в Італії, Іспанії (двічі), Греції та Африці, а також розгромив війська їхніх союзників у Єгипті та Понті. Після перемоги став диктатором. Прийняв почесний титул «імператора», що став частиною його імені, однак відмовився від влади стародавніх римських царів. Провів ряд важливих реформ. Убитий в Римі сенаторами-заколотниками на чолі з Брутом. Його племінник Октавіан Август отримав за заповітом більшу частину спадщини і згодом став першим римським імператором.До Цезаря по-різному ставилися при житті, і ця традиція збереглася в Римській імперії: його ім'я всіляко відбілювали прихильники правителів, а опозиціонери вихваляли його жертв і змовників. Дуже популярною була особистість Цезаря в Середні століття і в Новий час. Крім політичної і військової діяльності, Цезар відомий і як літератор. Завдяки та ясності стилю, його твори вважаються класикою давньоримської літератури і використовуються при навчанні латинської мови. До імені Юлія Цезаря відносять титули кайзер і цар, а також назва сьомого місяця року (українською — липня) в багатьох європейських мовах.

Объяснение:

1.Віра в єдиного бога-Аллаха

2. Віра в ангелів. Склалася в ісламі на підставі коранічних уявлень. Ангели, — це істоти, які виконують веління Аллаха, охороняють рай та пекло.

3. Віра в Святе Письмо. Коран мусульмани вважають священною книгою ісламу — найвищим одкровенням.

4. Віра в пророків та посланництво Мухаммеда. Про це свідчить формула: немає Бога, крім Аллаха.

5. Віра в кінець світу та загробне життя.

6. Віра у визначення долі людини Богом.

7. Віра у воскресіння після смерті.

Усі чотири школи включені до вільної системи мусульманського права — шаріату. Мусульманське право єдине: воно не поділяється на цивільне, кримінальне, релігійне. Тісно пов'язане з релігією і визначене в своїх основних принципах авторитетами каламу, — це право передусім релігійне, яке враховує і норми звичаєвого права та адату.