Во внешней политике Павел I продолжает борьбу с Францией, стремившейся к господству в Европе. В 1798 г. Россия вступила в антифранцузскую коалицию в составе Англии, Австрии, Турции и Неаполитанского Королевства. Военные действия сосредоточились в Италии, Швейцарии и на Средиземном море. Русский флот под командованием Ф. Ф. Ушакова освободил от французов Ионические острова, был захвачен остров Корфу со считавшейся неприступной крепостью (1799 г.), затем с десантов французы были изгнаны из Неаполя и Рима. Суворов.
Русская сухопутная армия под командованием А. В. Суворова успешно действовала в Северной Италии. Осенью 1799 г. Павел I распорядился перебросить войска А. В. Суворова в Швейцарию на соединение с корпусом А. М. Римского-Корсакова и союзными австрийскими войсками. Русская армия во главе с 70-летним полководцем в невероятно трудных условиях преодолела перевал Сен-Готард и перешла Альпы, разбив французов у Чертова моста. Однако, из-за предательства австрийцев корпус Римского-Корсакова был разбит.
Разногласия внутри антифранцузской коалиции привели к резкому повороту во внешней политике Павла I. Россия вышла из коалиции, началось сближение России с Францией.
Объяснение:
Відповідь:
Одними з перших на українські землі рушили литовські князі. Литовські племена, що займали лісисті місцевості в басейні Вісли, Німана й Двіни, до середини XIII ст. не мали власної державної організації. Процес об'єднання литовських племен був обумовлений, з одного боку, розкладом родового ладу, з іншого – напруженою боротьбою з сусідами та загрозою повного знищення з боку німецьких лицарів. Засновником Великого князівства Литовського був Міндовг (1230–1236 pp.), який у середині XIII ст. об'єднав під своєю владою Аукштайтію, Жемайтію, частину Ятвягії та оволодів частиною західноруських (білоруських) земель. На початку 1260-х pp. Міндовг зробив спробу захопити також Чернігово-Сіверщину.
Пояснення:
