§17
6) Зарозумілий та амбітний Ярема Вишневецький, який сам претендував на роль головного полководця Речі Посполитої, недооцінивши сил противника, вирішив напасти на козацьке військо самостійно ще до того, як коронне військо виступило з Любліна та зазнав тяжкої поразки під Збаражем. Залишки його "дивізії" опинилися в облозі в укріпленому Збаражі. Дізнавшись про скрутне становище Вишневецького, Ян Казимір з 30000 військом був змушений негайно виступити йому на до Та поки коронне військо дісталося з Любліна до України з Криму, на до Богдану Хмельницькому прибуло 30000 татарське військо на чолі з Іслямом Ґіраєм та Тугай-беєм. Хмельницький, залишивши частину війська для блокування поляків у Збаражі, рушив на зустріч коронному війську. Зустрілися супротивники на березі річки Стрип неподалік міста Зборів. Скориставшись тим, що у польському війську була слаба дисципліна, 15 серпня 1649 р. козаки несподівано атакували його під час переправи через річку і завдали полякам важких втрат і якби не мужність німецької піхоти розгромили б їх. З цієї атаки і почалася Зборівська битва.
§18
8) За Білоцерківським договором, територія Гетьманщини обмежувалась Київським воєводством, а козацький реєстр скорочувався до 20 тис. осіб. Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Права і привілеї православної церкви зберігалися. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.
9) Козаки мали право селитися виключно на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки, а до Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, позбавлявся права дипломатичних зносин з іншими державами й повинен був розірвати союз із Кримським ханством. Пани не мали права притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати і звільняти гетьмана переходило до короля.
Полковникам у межах полку належали широкі військові, адміністративні, фінансові та судові повноваження.
Повноваження полковників у поземельних і фінансових справах ставили під їх контроль також міське господарство і давали змогу втручатись у внутрішні справи міст.
Право формувати сотенний уряд, затверджувати чи скасовувати його постанови належало сотенній козацькій раді, якій, відповідно до звичаю, він підпорядковувався. За механізмом формування та за принципами функціонування сотенна козацька рада була установою, однотипною з полковою козацькою радою.
Сотникові в межах сотні належали широкі військові, адміністративні та судові повноваження. Передовсім сотник виконував обов'язки командира військового підрозділу, персонально відповідав за боєготовність сотні, щорічно проводив мобілізацію й демобілізацію козаків. Під час воєнних дій сотник особисто командував сотнею. За невиконання наказу він мав право карати козаків смертю. Під керівництвом сотника сотенний уряд ухвалював рішення про надання чи відторгнення земельних угідь, про збір податків, розпоряджався скарбом сотні, проводив перепис населення й майна, провадив нотаріальні дії, встановлював повинності. Сотники забезпечували виконання постанов вищого уряду, особисто контролювали збирання податків, стягнення мита, законність землеволодіння, будівництво фортець тощо. Про діяльність такого штабу сотники звітували перед полковою канцелярією. Крім того, на сотників покладалося виконання правоохоронних функцій. Вони організовували проведення попереднього слідства й дізнання, затримання збіглих селян і дезертирів. Сотник, зазвичай, очолював також колегію сотенного суду. Щоправда, компетенцію сотників законодавчо закріплено не було. Окремі їхні повноваження врегульовувалися козацькими звичаями та актами генерального й полкових урядів. Після Визвольної війни державний лад України треба розглядати в двох вимірах: територіальному і в залежності від суб'єкта владних повноважень.
Объяснение:
Неудачная для Войска Запорожского военная кампания 1651 года привела к подписанию невыгодного для казаков Белоцерковского мира. Военно-политические достижения предыдущих лет оказались под угрозой. На Поднепровье начали возвращаться магнаты и шляхтичи, которые восстанавливали феодально-крепостнические порядки. В ответ на Поднепровье, на Черниговщине и Полтавщине вспыхнули новые крестьянские восстания. Не без согласования с Богданом Хмельницким ими руководил наказной гетман Степан Пободайло. В мае 1652 года вспыхнули восстания на Киевщине и Брацлавщине. Польско-шляхетский гарнизон во главе с воеводой Адамом Киселём был вынужден оставить Киев. Протестовали недовольные составом уменьшенного реестра казаки, большая часть из которых должна была вернуться в подданство панов. Речь Посполитая пыталась ликвидировать Гетманщину и восстановить на её землях прежний колониальный режим.
В конце апреля 1652 года в Чигирине тайный совет гетмана со старшиной, на котором было принято решение готовиться к военным действиям против Польши. По предварительной договорённости крымский хан прислал Хмельницкому татарские отряды. Поводом для начала военных действий стало нарушение молдавским господарем Василием Лупу союзного договора. Весной 1652 года отряд Тимофея Хмельницкого отправился в молдавские земли, чтобы заключить династическ�й брак между Тимофеем Хмельницким и дочерью Василия Лупу Розандой и тем самым добиться выполнения условий запорожско-молдавского договора.
наслідки -
Переможна битва під Батогом викликала масове повстання козацької України проти шляхти — до початку липня на всій території України відновлюється функціонування національних органів влади.Після цієї перемоги шляхтичі почали спішно втікати в Польщу, за її межі — боялись помсти козаків. Однак як згадувалось пізніше, на західній Україні лютувала чума. Богдан Хмельницький не зміг піти на Варшаву.
Объяснение:
