У Галицько-Волинському князівстві монументальна архітектура була провідним видом мистецтва. Кам’яне будівництво розвивалося у сакральній церковній, палацовій світській та оборонній архітектурі. Галицько-Волинська архітектура ґрунтується на принципах сформованих в києворуській будівельній традиції, а отже, є органічним продовженням візантійської. Однак ввібрала вона в себе й інші риси, які дають підстави трактувати її як явище стилістично неоднорідне, яке, проте, засноване на позиціях синтезу. Мається на увазі західноєвропейська романська складова, що виразно фігурує в спорудах галицько-волинського культурного ареалу. Органічне поєднання візантійсько-київської просторової композиції з романською будівельною технікою, елементами романського декоративного оздоблення обумовили характерні особливості галицької архітектурної школи. Риси романської архітектури рельєфно виступають передусім у церковних спорудах. Вони становлять складний синтез архітектурних шкіл з різноманітними прийомами засобів оздоблення.
Объяснение:
