Відносини дохристиянської Русі і Візантії так само, як і історія християнської Церкви в Київській Русі до 988 року, належать до найбільш цікавого пласту нашої історії. В деяких випадках відсутність достатньої інформації для ґрунтовного дослідження, зафіксованої очевидцями, не дозволяє із стовідсотковою впевненістю говорити про окремі історичні деталі. Наприклад, в нашому літописі питання існування християнства на Русі до володимирового хрещення серед істориків досі залишається на рівні припущень, а саме хрещення розділяється на п’ять не однакових за часом тривалості етапів. Проте одне ми знаємо достеменно – побожна Русь завжди була міцно пов’язана з Візантією, від якої черпала повною мірою християнську культуру і церковну традицію. Про це свідчить лист Візантійського імператора Михаїла VII Дуки (1073 – 1085) до київського князя Всеволода Ярославовича: «Навчають мене священні книги і достовірна історія про те, що наші держави мають один і той самий корінь… одне і те саме слово було розповсюджене божественними самовидцями котрі проголосили Слово Євангелія»
в январе 1642 г., в нарушение вековых обычаев, карл i явился в палату общин с вооружённой свитой, чтобы арестовать вождей парламентской оппозиции. эта попытка оказалась роковой для короля, она к открытому разрыву с парламентом, следствием которого стала первая гражданская война (1642-1646
итоги: победа в гражданской войне открыла возможность для глубоких преобразований в обществе. ещё в ходе военных действий были конфискованы земельные владения сторонников короля и епископата церкви. значение имела отмена в 1646 г. рыцарского держания. до этого все земли считались собственностью короны, теперь они превращались в частную собственность и становились объектом свободной купли и продажи. таким образом, начался процесс нового масштабного перераспределения земельной собственности, сопоставимый с тем, что произошло в ходереформации. большие площади поступавшей в продажу земли к падению цен на неё, в результате чего в появилось много новых землевладельцев. массовая спекуляция землёй ускорила процесс формирования нового дворянства и сопровождалась новой волной огораживаний, следствием чего было дальнейшее обнищание значительной части сельского населения.
