Каким методом и почему происходило объединение Италии сверху?

Объяснение:

Карл Великий-Король франків, король лангобардів, герцог Баварії, імператор заходу.

Основні напрямки діяльності:

1. Розширення територій Франкської держави.

2. Формування феодальних відносин у Західній Європі.

3. Створення упорядкованого християнської держави.

4. Розвиток освіти.

Основні підсумки діяльності:

1. За час його царювання франки здійснили 53 походи, з них 27 очолював сам Карл. Територія держави за час її правління збільшилася вдвічі.

2. Вища знать країни, пов'язана з Карлом ленною присягою, зобов'язана була бути на війну з підвладними людьми. З 789 Карл неодноразово видавав укази, що наказували кожній вільній людині знайти собі сеньйора, під керівництвом якого він повинен служити. Збільшувалося число залежних селян.

3. Імператор будував свою державу на релігійному фундаменті, державний устрій було підпорядковано християнським принципам. Прийнявши на себе місію "захисника Церкви", Карл підпорядкував її собі, а для зміцнення політичного впливу своєї держави він використовував проповідь християнства.

4. У 787 був виданий указ про створення шкіл при монастирях, в 789 — про обов'язкову освіту всього вільного чоловічого населення (залишився невиконаним). При дворі склався вчений гурток на чолі з Карлом, названий Академією.

За свої заслуги ще за життя Карл отримав прізвисько»Великий".

Как во времена республики, так и во времена империи, Рим имел много врагов. Иему всегда удавалось их побеждать или сдерживать. Теперь империя оказалась передугрозой вторжения соседних народов - варваров.

Впервые римляне поняли опасность варваров во II в. до н.э.,когда столкнулись на северных границах империи с тевтонами и кимвров.Особенно угрожающим было то, что воины переселялись на территорию империи сженами, детьми, нехитрым скарбом. Тогда Рим удалось благодаря умелостиполководцев и преобразованной армии остановить продвижение варваров в глубь страны.

В начале новой эры многочисленными соседями Рима были германцы - франки, готы - Западные (вестготы) Ивосточные (остготы), Саксы, англы,лангобарды и вандалы. Эти племена еще не зналигосударства. Органами управления у них были совет старейшин, вождь и народные собрания.Совет старейшин распределяла землю, решала противоречия между членами племенит.д. В часы опасности племя защищали вооруженные отряды во главе с вождем.Власть военного вождя держалась на авторитете и силе. Он распределял земли идобычу. Вождь был равный с другими членами племени. Хотя были и исключения, когдавожди правили своими племенами как настоящие короли.

Для набегов на приграничные территории Римской империи варварские племенаобразовывали мощные союзы. Ослабла империя вынуждена была заключать с варварамимирные соглашения, предоставлять им земли для поселения, набирать из них легионы. И даженекоторые римские полководцы в это время имели варварское происхождение. Во второйполовине III в. началсядвижение огромных масс варваров, который ученые называют «великим переселением народов».