Заполните таблицу достижение русских культур

​

Після ліквідації Січі запорожцям пропонували записатися до селянського та міщанського станів, а багато старшини зазнали переслідувань. Запорозьке військо було оголошено розпущеним. Землі Запорозької Січі царський уряд почав роздавати поміщикам, а козаків покріпачувати.
Найнепокірніші запорожці, яких було близько 5 тисяч, подалися за межі Російської імперії - за Дунай, на землі, що були під владою турецького султана. Там вони заклали Задунайську Січ.
У 1785 році 8 тисяч колишніх запорожців перйшли на землі в провінції Банат, на береги Тиси в ніжній її частині (нині це територія Сербії). Вони стали австрійськими підданими. Так виникла Банатська Січ.
Організація й швидке зміцнення Задунайської Січі вимагало від Російської імперії організації якоїсь протидії, бо та викликала симпатії українського народу. Катерина II 5 травня 1779 року і 27 квітня 1780 року маніфестами звернулася до козаків вже з проханням повернутися у рідний край, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Проте запорожці відгукувались неохоче. У 1783 року козаків офіційно взяли на військову службу, як Військо вірних козаків. Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років воно було перейменовано в Чорноморське козацьке військо, якому було дозволено оселитися на землях між Південним Бугом та Дністром.
По закінченню війни у 1792 році Чорноморське козацьке військо було переселено на Кубань., а у 1860 році воно вже отримало назву Кубанського козацького війська.
В 1828 р. частина козаків Задунайської Січі, що сиділи коло Акерману, приняли російське підданство й утворили Дунайське військо. Того самого року частина задунайських козаків, під проводом Осипа Гладкого, вернулася на Україну. В 1831 р. вони дістали дозвіл осісти над Азовським морем, між Бердянськом та Маріуполем, під назвою Азовського війська; в 1860-их роках вони злучилися з кубанцями

Наибольшее количество римских граждан поступало в армию из италии. с 40 г. до н.э. этот главный источник поступления новобранцев был закрыт для марка антония. однако, поскольку необходимо было пополнять крупное войско, состоявшее ко времени сражения при акциуме из 23 легионов, антонию приходилось набирать легионеров среди местного населения сирии, галатии и египта. единственным принципиальным требованием для призывников и добровольцев при вступлении в легионы было их свободное рождение, а не римское гражданство. гражданство же могло предоставляться или сразу при вступлении в армию, или в какой-то момент во время несения службы. галатский xxii легион дейотариана был сформирован не из римских граждан. его солдаты были подданными или наемниками независимого царства галатии, пока в 25 г. до н.э. оно не вошло в состав римской империи. в 23 г. н.э. император тиберий жаловался на нехватку подходящих итальянских рекрутов, желающих служить в легионах, и выразил намерение совершить поездку по провинциям с тем, чтобы пополнить легионы новобранцами и демобилизовать отслуживших свой срок ветеранов (тацит. «анналы», 4, 4). тот факт, что большое количество солдат подлежало демобилизации, говорит о том, что они были набраны в ходе крупномасштабного призыва более 20 лет назад.