Нідерла́ндська Револю́ція (нід. Tachtigjarige Oorlog; ісп. Guerra de los Ochenta Años — Вісімдесятирічна війна, в радянській історіографії — Нідерландська буржуазна революція) — успішна революція сімнадцяти провінцій у боротьбі за незалежність від Іспанської імперії. У результаті революції була визнана незалежність Семи Об'єднаних провінцій. Області, відомі нині як Бельгія та Люксембург (ті з сімнадцяти провінцій, які залишилися під правлінням Габсбургів), отримали назву Південних Нідерландів. Першим лідером революції був Вільгельм Оранський. Нідерландська революція стала одним з перших успішних розколів у Європі та призвела до появи перших європейських республік сучасного часу.
Спочатку Іспанії вдавалося стримувати сили ополчення. Однак у 1572 р. повстанці (гези) захопили Брілле, і спалахнуло повстання. Північні провінції здобули незалежність спочатку de facto — фактично, а у 1648 р. de juré — юридично. Під час революції Нідерландська республіка швидко зростала, стаючи світовою силою завдяки торговим суднам, економіці та науці, які швидко розвивалися, а також культурному розвитку.
Південні Нідерланди (сучасна територія Бельгії, Люксембургу та північної Франції) певний час залишалися під владою Іспанії. Однак, тривалий гніт Іспанії на півдні став причиною втечі фінансової, інтелектуальної та культурної еліти на північ, що сприяло успіху голландської республіки. До кінця війни у 1648 р. велика частина території Південних Нідерландів була програна Франції, яка під проводом кардинала Рішельє та Людовика XIII самостійно возз'єдналася з голландською республікою у боротьбі проти Іспанії у 1630-х роках.
Перший етап конфлікту полягав у боротьбі Нідерландів за незалежність. Однак у центрі вже наступного етапу було офіційне оголошення De facto незалежних Об'єднаних провінцій. Цей етап збігся з підйомом голландської республіки, як потужної сили, і становленням Нідерландської колоніальної імперії.
Объяснение:
повстання Гетьманщини та Швеції - 1648—1676
повстання Нідерландів - 1566—1609
