Коли за відсутності Філіппа до Македонії прибули посли перського царя, Александр, не розгу- бившись, радо їх прийняв. Він настільки підкупив послів своєю приязністю й тим, що не поставив
жодного дитячого або малозначущого запитання, а розпитував про довжину доріг, про по-
дорожі до Персії, про самого царя — який він у боротьбі з ворогами, а також про те, які сили і мо-
гутність персів, що вони дуже дивувалися і дійшли висновку, що прославлені таланти Філіппа
маліють перед величчю задумів і прагнень цього хлопчика.
...Кожного разу, коли приходила звістка, що Філіпп завоював якесь відоме місто або здобув слав-
ну перемогу, Александр хмурився, чуючи це, і говорив своїм одноліткам: „Хлопці, мій батько встиг-
не захопити все, так що мені не вдасться зробити нічого великого й блискучого”. Прагнучи не на-
солоди й багатства, а доблесті й слави, Александр вважав, що чим більше одержить він від свого
батька, тим менше зможе зробити сам. Зростання македонської могутності викликало в Алек-
сандра побоювання, що всі великі діяння будуть зроблені до нього, а він хотів успадкувати владу,
багату не на розкіш, задоволення й багатства, але на битви, війну й боротьбу за славу.
...Александр від природи любив літературу й багато читав. Він говорив, що читання «Іліади"
це засіб виховати в собі військову доблесть. Примірник [ „Іліади”]... Александр завжди мав при
собі і клав разом із кинджалом під подушку... Александр захоплювався Аристотелем і навіть любив
його не менш ніж свого батька, бо, як сам казав, одному він завдячує своїм життям, а другому
відчуттям краси життя...»

Запитання:
1) Що в уривку з джерела свідчить про освіченість і вихованість Александра?
3) Як ставиться Александр до свого Аристотеля?
4) як вплинули вказані риси характеру Александра на хід істор ) очень )))

​