соч по истории Казахстана ​

Видатний полководець та історичний діяч—Гай Юлій Цезар народився в Римі. Дитинство майбутнього диктатора проходило в римському районі Субурі. У дитинстві він вивчав грецьку мову та літературу. В 15 років Цезар втратив батька і всі клопоти за сім'ю фактично лягти на його плечі

Як ми всі знаємо—Гай Юлій Цезар видатна особистість і цьому сприяли його особисті якості і риси характеру. Він був дуже енергійним і це проявлялось в битвах. Хотя слід зазначити, що його характер був по інколи і м'яким, як стверджують деякі історики, і це могло привести до його вбивства. Але я би це не було, я не бачу в характері Гая Юлія Цезаря мінусів

Звичайно ж і видатні походи не обходити Гая Юлія Цезаря. Лише слід нам подумати про нього, як ми згадаємо його походи на Галлію. За два роки після утворення тріумвірату він пішов на Галлію і ця війна йшла вісім роки. Та крім цього він розбивав позиції Іспанії, Греції та Африки. Крім зовнішньої політики він проводив і внутрішну. Цезар провів ряд реформ в Римській імперії. Звичайно у його справах були і невдачі але вони нічого не означають, якщо подивитися на його успіхи. В Гая Юлія Цезаря були, як друзі, так і вороги. Гней Помпей, який був хорошим другом Цезаря, став його ворогом після смерті дочки Цезаря—Юлії, яка була дружиною Помпея. Адже влада потребувала лише одного правителя.По суті ворогами Цезаря були ті сенатори, які не підтримували Цезаря, і проти них була навіть влаштована Громадянська війна

Правління Гая Юлія Цезаря поставило великий слід в історії. Сучасники знають його, як великого диктатора, письменника, талановитого полководця, а для нащадків він став тим до кого і потрібно рівнятись. Людство пам'ятає цю людину за його великі походи та реформи

Моє ставлення до цього історичного діяча позитивне.Адже Гай Юлій Цезар багато зробив для історії

Расцвету итальянских городов дали толчок и Крестовые походы: многие города хорошо поживились на выгодных сделках с крестоносцами, да и торговля с Ближним Востоком расширилась. 

Богатые города Северной и Средней Италии — Милан, Пиза, Болонья, Флоренция и другие — добились прав коммуны. Под власть коммуны переходила прилегающая к городу сельская округа, а порой и более обширная территория. Коммуна превращалась в город-государство или городскую республику. 

В ходе борьбы с привилегированной верхушкой итальянские горожане – пополаны всё больше ощущали себя сплочённой общиной – коммуной. Они стремились самостоятельно управлять жизнью города. 

В конце ХІ - ХІІ в. ассоциации горожан почти повсюду в Северной и Центральной Италии превратились в независимые коммуны. 

Верховным органом коммуны являлось общее собрание горожан, а текущими делами занималась коллегия консулов. Консулы избирались от районов («ворот») города. 
Такой режим установился в Пизе (1081-1085 гг.), Милане (1097г.), Генуе (1099г.), Кремоне (1112-1116 гг.), Луке (1117г.), Флоренции (1138 г.) и других городах. 

Однако консулами в этот период чаще всего оказывались представители городской феодальной знати. Так, в 1130 г. из 23 миланских консулов лишь пятеро были рядовыми горожанами, а остальные – крупными землевладельцами или их вассалами.