.Схарактеризуйте економічне становище Закарпаття у складі Чехословаччини 3-5 означеннями ,обгрунтовуючи вибір кожного.

1)Хун Сюцюань

2)повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін.

3) Сегунат змушений був відмовитися від політики самоізоляції, встановити дипломатичні відносини з країною, відкрити для вільної торгівлі та відвідування порти Сімода і Хако-дате.

4) "реставрація Мейдзі"

5) з режимом Імператора

6)Текст Конституції простий, не чіткий і ситуативний, що давало змогу японському уряду трактувати його на власний розсуд залежно від обставин. Японська Конституція поєднувала ліберально-демократичні цінності з абсолютною владою монарха, але також містила оригінальні положення про божественність природи Імператорської влади, що надавало основному закону Японії відтінку теократичності.

Серед демократичних нововведень Конституції було скликання Парламенту для контролю уряду, введення системи міністрів-радників для запобігання монаршому авторитаризму, проголошення незалежності судової влади і визначення базових прав громадян.

Носієм суверенітету Японії і наглядачем, що мав право управління усіма сферами життя країни, проголошувався Імператор Японії. Розпорядження видані ним мали силу закону без ухвали Парламенту. При Імператорі встановлювалися дорадчі органи Таємна Рада та Палата аристократії, члени яких брали участь у вирішенні політичних питань, але знаходилися поза контролем громадян Японії. Управління військом також перебувало у формальній компетенції Імператора, але фактично було незалежним.

7)будь-якими засобами припинити напади на іноземних місіонерів, розправи з китайцями - послідовниками християнського вчення, знищення християнських храмів, залізниць, телеграфних ліній

8)Засновано нову державу, з обранням імператором Хун Сюцюаня. Землю забирали в поміщиків і розподіляли за кількістю їдоків. Зменшення податків з селян і орендної плати, скасовано боргові зобов'язання бідняків, а багатіїв обкладено даниною. Проголошення рівності чоловіків та жінок. Скасовано катування. Запровадження відкритого суду

Объяснение:

1. Сразу после смерти Федора Ивановича в 1598 г. еще более усилилось боярство, уже бывшее очень сильным (Федору Ивановичу, как мы помним, были назначены "опекуны"-бояре). Усиление Земского собора совершенно очевидно из событий 17 февраля 1598 г. - был избран царь Борис Федорович Годунов.
После Смуты это, казалось бы, должно было измениться, однако Михаил Федорович сделал наоборот, опасаясь некрепости царской власти: Земский собор стал постоянным парламентом (но временно).
2. Позиции дворянства были усилены по сравнению с его положением при Иване Грозном, хотя при дворе первых Романовых еще не существовало законов, закрепляющих дворянские права и свободы. Первый шаг к этому был сделан Алексеем Михайловичем Тишайшим в 1649 г., когда было утверждено Соборное уложение.
3. Царь Василий Шуйский в 1609 г. подписал со шведским королем союзный договор, по которому Швеция была обязана оказать России в борьбе с тушинцами, и летом 1609 г. Лжедмитрий II был разгромлен. Но Швеция находилась в состоянии войны с Речью Посполитой, что позволило ей осадить и взять Смоленск.
В результате последующего противостояния с Польшей и ее царевичем, претендовавшим на российский престол, Владиславом, было потеряно побережье Балтийского моря.
4. Смута была ударом по экономике Российского государства. В самом ее начале вспыхивали восстания, мотивированные бедностью и голодом, - например, восстание Хлопка 1603 г. Многочисленные и широчайшие в географическом размахе военные действия истощали казну с одной стороны, били по мирному населению - с другой. 
5. На независимость России с самого начала Смуты посягала Польша: сначала на престол взошел Лжедмитрий I, женившийся на польке Марине Мнишек, руководивший польским войском и бывший ставленником Сигизмунда. После воцарения Василия Шуйского в 1606 г. почти сразу появился новый "воскресший Дмитрий" - Лжедмитрий II, также польский ставленник, но не возымел успеха благодаря действиям союзных русско-шведских войск. После неудачи лжемонарха Польша удачно нарушила уже территориальную целостность России, захватив Смоленск. Потом, 4 февраля 1610 г., тушинские бояре пригласили на российский престол польского царевича Владислава, а после смерти Василия Шуйского семибоярщина фактически закончилась 21 сентября 1610, когда польские войска вошли в Москву с гетманом-наместником. Тогда Россия сумела отстоять свою независимость благодаря собственным подданным - сначала Ляпунову, руководителю I Ополчения, убитому восставшими казаками, а потом - Минину и Пожарскому, взявшим со II Ополчением Москву.
6. Романовы взошли на престол после окончания Земского собора 7-21 февраля 1613 г., когда царем стал Михаил Федорович Романов.