Повідомлення про Закарпаття в другій половині 19-го століття

Было всего 2 системы: 1 система-это система раиятвари. в конце xviii(18) века на землях мадрасского президентства тоже ввели систему постоянного землеустройства; однако на территории, захваченной у майсура, колонизаторы не собирались закреплять земли за теми феодалами, которые боролись против них. поэтому там в 1793 г была введена другая земельно-налоговая система, получившая впоследствии название «раиятвари».  2 система-это система маузавар. в районах центральной индии, завоеванных ост-индской компанией во время шин с маратхами и выделенных в так называемые верхние провинции в составе бенгальского президентства, была введена система, получившая название «маузавар» или «малгузари». особенностью ее было то, что фискальной единицей и владельцем земли считалась деревенская община в целом. но налог раскладывался на каждого общинника в отдельности,а при нарушении хотя бы одного срока внесения налога даже одним общинником принудительно распродавались земли всей деревни. скупали их обычно судейские или налоговые чиновники, таким образом превращавшиеся в заминдаров, отличавшихся от бенгальских только тем, что суммы, которые они должны были вносить в казну, периодически пересматривались и увеличивались.  итог всего: по мере того как индия становилась колонией, политика компании стала все более определяться результатами борьбы за участие промышленной буржуазии в колониальных прибылях. это нашло свое выражение в растущей роли парламента в индией.партия компании возобновлялась примерно каждые 10 лет. это сопровождалось политической борьбой в .  я думаю, что так.выберешь для себя, то что тебе нужно! надеюсь, что : з

Методи правління вирізнялися жорсткістю і цинізмом[1]. Ініціював створення самостійної Московської церкви (1448)[1]. Намагався позбутися ординського сюзеренітету (1480)[1], був першим з московських князів, що титулувався царем. Провів урядову та судову реформи, ліквідував удільні князівства, запровадив «Судебник» (1497)[1]. Збільшив територію Московії вдвічі: приєднав Ярославське (1463), Ростовське (1474), Тверське (1485) князівства, Хлинов (1489), більшу частину Рязанщини[1]. Підкорив і ліквідував Новгородську боярську республіку (1474), депортувавши частину її населення вглиб Московії[1]. Вів постійні війни з Великим князівством Литовським за Русь (1487—1494, 1500—1503), у ході яких захопив Сіверщину і Гомельщину[1]. Для підняття престижу Москви одружився з Софією, дочкою морейського деспота Фоми Палеолога, племінницею останніх візантійських імператорів Іоанна VIII та Констянтина XI[1]. Взяв візантійського двоголового орла за герб Московії, декларуючи претензії на спадщину Константинополя[1]. Сприяв будівництву церков і монастирів. Перебудував Московський кремль і заклав у ньому Успенський собор[1]. Помер у Москві. Похований у московському Архангельському соборі.