Типи поселень. Особливості природно-географічних, соціально- економічних та історичних умов різних реґіонів України зумовили різноманітність форм поселень, садиб та типів житла. На території України історично сформувалися три зони сільських поселень: північна, центральна та південна. Дослідникам відомо більше десятка городищ (укріплених поселень) з культурним шаром XIII — XV ст. і залишкам земляних валів. На деяких з них життя тривало з доби раннього середньовіччя. Більшість пам’яток датована матеріалами другої половини XIII, частіше XIV — XV ст. У цілому ж городища залишаються мало вивченим типом пам’яток. Дещо краще досліджено неукріплені поселення (селища). Як і в попередній період, розміщувалися вони на перших прирічкових терасах, на підвищеннях, у заплавах великих рік, над невеликими річками чи острівцями, затоками, озерцями. Найчастіше ці підвищення мали вигляд горбків-острівців чи піщаних дюн, що значно ускладнює їхнє дослідження. Іноді селища розташовувалися на місці корінного берега річки, як, наприклад, поблизу сіл Білгородка і Макишин на Чернігівщині 1.
1Зайняв трон після важкої боротьби зі своїми братами. За часи цих міжусобиць міжнародний вплив Ассирії на Близькому Сході ослаб. Країні загрожували вороги, перш за все Урарту. Але Тукультіапал-Ешарра швидко повернув їй колишній престиж і відновив політику великих завоювань. Для цього він провів ряд реформ.
2 історії відомі два правителя, чиє ім'я Навуходоносор. Але якщо перший жив у XII столітті до нашої ери і не залишив слідів у світовій культурі, то Навуходоносор II, що царював в VII-VI століттях до нинішнього літочислення, «наслідив» так, що потрапив на сторінки Біблії. Ім'я правителя ставлять в один ряд з Юлієм Цезарем , Олександром Македонським і Митридатом. Сучасники ж розгледіли в стародавньому вавилонського Прославився володар зведенням відразу двох чудес світу - Вавилонської вежі і Висячих садів Семіраміди. А ще - таємничою хворобою, яка мучила Навуходоносора 7 років і перетворилася в повчальну біблійну притчу, знати яку не завадило б кожному одягненому владою людині.
3 Кир ІІ Великий (староперс. Kūruš, перс. کوروش بزرگ, — Kūrošé Bozorg, івр. כורש, дав.-гр. Κύρος; близько 590 — грудень 530 до н. е.[2]) — перський цар, засновник Імперії Ахеменідів, один з найвизначніших правителів в історії Стародавнього Сходу.
Успадкувавши від свого батька Камбіса владу над Персидою, Кир повстав проти мідійського царя (і свого діда по материнській лінії) Астіага (правив близько 584 до н. е. — близько 550 до н. е.) і перебрав на себе владу над його державою, яка тепер отримала назву Персії. Згодом він завоював Лідію, Іонію та Вавилонію (539 до н. е.), за цим здобув Сирію, Палестину та землі в Середній Азії. Кир Великий відзначався своєю гуманною та толерантною політикою щодо завойованих народів, дозволив древнім юдеям повернутися з полону до Єрусалима в 537 до н.
