Напишите рассказ, используя ключевые слова: военно-феодальное государство Цинская империя, политика самоизоляции, насильственное «открытие» Китая, «Опиумная война», Нанкинский договор, Тяньцзинский договор, Айгунское соглашение, полуколониальная страна.​

БА́РСКАЯ КОНФЕДЕРА́ЦИЯ, в 1768-1672 годах вооруженный союз польской шляхты против короля Станислава Понятовского и России.
Была создана 29 февраля 1768 года в городе Бар на Подолье. Участники конфедерации выступили против короля Станислава Понятовского под лозунгами сохранения привилегий католической церкви и шляхетских вольностей, против реформ государственного устройства Речи Посполитой, равноправия католиков и православных. Вооруженную поддержку королю оказали русские войска, что придало Барской конфедерации характер патриотического движения за независимость страны. Подавление Барской конференции создало условия для первого раздела Речи Посполитой в 1772 году (смотри Разделы Польши
Конфедераты, действовавшие за счёт иностранной считались в Речи Посполитой предателями страны. [1] Но в 1770 году, после признания сеймом и иностранными государствами первого раздела Польши, конфедераты решили создавать воинские отряды в изгнании. Это стало прообразом Польских легионов. [1]
Барская конфедерация вызывает противоречивые оценки историков. Несмотря на желание избавить страну от зарубежного влияния, конфедераты проводили жёсткую политику в отношении гражданских свобод. Своими пресследованиями не католиков, участники восстания во многом ускорили первый раздел своей отчизны [2][3].
Конфедерация стала первым серьёзным польским восстанием, [4] и последим крупным выступлением шляхты.

Людовик 14 де Бурбон, також відомий як "король-сонце", був королем Франції з 14 травня 1643 року до вересня 1715 року. Його правління тривало більше 72-х років і стало найдовшим за всю історію Європи.

Принципами управління державою Людовика 14 стали абсолютна монархія і божественне право королів. Час його правління стало для Франції епохою найбільшого розквіту Франції, зміцнення цілісності держави і найвищої військової могутності.

Встановлена ​​їм абсолютна монархія збереглася до самого кінця "старого порядку". Людовик не дозволяв представникам титулованої знаті обіймати посади у владі країни, проте дозволяючи залишатися на придворних місцях. В міністри він висував людей низького походження. При цьому Людовик не шкодував для них щедрих дарів і дворянських титулів.

Таким чином, він отримав в своє оточення людей, повністю залежних від волі короля. Найбільш відомими з них стали міністр фінансів і економіки Кольбер і військовий міністр Лувуа.

Також він вів своєрідну політику щодо провінцій Франції. Людовик XIV обмежив повноваження губернаторів, залишивши їм лише почесні обов'язки.

Всю реальну владу король надав у руки "інтендантів фінансів, правосуддя і поліції". Він призначав і знімав їх з посад за своєю примхою і вважав їх своїми представниками в провінції.