Помагите нужно соч задание -3,4 помагите ​

1. Наро́дный фронт — политический союз, как правило, объединяющий левые и левоцентристские силы (социал-демократов, коммунистов, радикалов) для противостояния правым и ультраправым. Народные фронты стали возникать в 1930-е годы. Они   выступали против фашизма и войны, в защиту экономических интересов трудящихся.  
Народный фронт во главе с Леоном Блюмом победил на выборах во Франции в 1936 году и пробыл у власти до 1938 года. В 1936 году в Испании был создан Народный фронт. Он пробыл у власти до 1939 года.  Народный фронт существовал недолго, но имел большое историческое значение. Его главной заслугой была успешная борьба против фашизма. Народный фронт преградил путь фашизму, обеспечил сохранение и расширение демократических свобод, принес реальное улучшение жизни французским трудящимся. Огромное значение имело социально-экономическое законодательство Народного фронта, которое тогда было лучшим из всех крупных промышленно-развитых стран. В годы Народного фронта значительно возросло влияние рабочего класса, его политических и профсоюзных организаций. Однако закрепить и развить влияние рабочего класса не удалось из-за бегства капиталов за границу. Правительство было вынуждено пойти на поводу за предпринимателями, обесценив франк и свернув социально- экономические преобразования.

Перша світова війна 1914—1918 років знову порушила польське питання на міжнародній арені. Як центральні держави, так і Росія обіцяли полякам у майбутньому ті чи інші форми автономії. Юзеф Пілсудський утворив у складі австро-угорської армії польські легіони. Ситуація докорінно змінилася після Лютневої революції 1917 року у Росії, коли в документах Петроградської ради й Тимчасового уряду з'явилися заяви про право поляків на державну незалежність. Почалося створення польських військових частин у Росії. У Женеві в серпні 1917 року ендеки[1] заснували польський національний комітет, який очолив Р. Дмовський; цю організацію визнали країни Антанти.

У Франції був сформований польський військовий корпус під командуванням генерала Ю. Галлера. Прагнення поляків до незалежності було відбите в посланні американського президента В. Вільсона до конгресу в січні 1918 року, а також у декреті Раднаркому Росії в серпні 1918 року. З наближенням поразки країн Четвертного союзу у війні восени 1918 року могутній національний рух поляків виявився в заснуванні декількох урядових осередків — у Кракові(Польська ліквідаційна комісія), Любліні (Тимчасовий народний уряд), Варшаві (Регентська рада й уряд).