После того как римляне установили свою власть над Средиземноморьем, в Римском государстве вспыхнула вражда между различными группами населения. Начался период гражданских войн в Риме. Какие события стали причиной борьбы в римском обществе? За что были убиты народные защитники, жизнь которых считалась неприкосновенной? С кем сражались потомки знаменитого полководца Сципиона Африканского? Об это вы узнаете на нашем сегодняшнем занятии.
Предыстория
Во II в. до н.э. Рим добился господства на всем Средиземноморье (см. урок «Установление господства Рима на всем Средиземноморье»). Долгие военные походы приводили к тому, что воины-земледельцы разорялись, так как хозяйство в их отсутствие приходило в запустение либо отнималось богатыми соседями. Это вело к нарастанию противоречий в обществе.
События
133 г. до н.э. – народный трибун Тиберий Гракх предлагает новый земельный закон, согласно которому одна семья не должна пользоваться участком земли, превышающим тысячу югеров. Излишки следовало изъять и распределить среди бедных граждан. Закон был принят. В результате заговора Тиберий погибает.
122 г. до н.э. – народный трибун Гай Гракх (брат Тиберия) продолжает реформу брата. Противники реформы вводят в Рим войска, многие граждане, в том числе Гай Гракх погибают.
Участники
Тиберий Гракх – народный трибун. Был убит противниками предложенной им аграрной реформы.
Гай Гракх – народный трибун, брат Тиберия.
Заключение
Через несколько лет закон, предложенный Тиберием Гракхом, был отменен и у богатых римлян вновь появилась возможность скупать земли. Противостояние сторонников и противников сената не закончилось (см. урок «Единовластие Цезаря»).
Конспект
40-е гг. II века стали временем относительно мирного существования Рима. Карфаген был разрушен. Большинство государств Средиземноморья стали римскими провинциями. Однако в самом Риме назревал конфликт. Легионеры – владельцы небольших земельных участков – не могли в годы военных походов заниматься ведением хозяйства, поэтому их участки зарастали травой, дом и амбар ветшали, орудия труда разворовывались. Единственным выходом была продажа за бесценок земли богатому соседу. Земледелец с семьей перебирался в Рим, пополняя ряды местной бедноты.
Один знатный юноша, объезжая однажды окрестности Рима, пришел в ужас, увидев, что на полях богатых землевладельцев трудятся тысячи рабов, в Риме практически не осталось свободных земледельцев. Звали этого наблюдательного юношу Тиберий Семпроний Гракх. Он был внуком выдающегося римского полководца Сципиона Африканского. Сципион славился в Риме не только своими военными успехами, но и считался образованнейшим человеком. Его дочь Корнелия была одной из самых умных женщин своей эпохи. Своим сыновьям Тиберию и Гаю Гракхам (рис. 1) Корнелия привила любовь к знаниям, оба ее сына были выдающимися ораторами.
Тиберий и Гай Гракхи
Рис. 1. Тиберий и Гай Гракхи (Источник)
На сходках граждан Тиберий не раз произносил речи, не оставлявшие никого равнодушными. «Даже дикие звери имеют норы и логова, – говорил он, – а у тех, кто сражался и умирал за Рим, нет ничего, кроме воздуха и света!» Тиберия избрали народным трибуном. В 133 г. до н. э. Тиберий предложил принять закон о переделе земли: ни одна семья не должна пользоваться более чем тысячью югеров (около 250 га) государственной земли. Излишки следует отобрать и небольшими участками без права продажи раздать бедным гражданам. Не только сенат, но и народный трибун Октавий выступили против принятия закона. Тогда Тиберий, обращаясь к Народному собранию, задал во Может ли трибун, действующий не в интересах народа, оставаться в своей должности?» Собрание отстранило Октавия и утвердило закон (рис. 2).
Рис. 2. Земельный закон
Тиберий хотел быть избранным трибуном на новый срок, чтобы довести свой замысел до конца. Выборы проходили в разгар лета, когда большинство земледельцев трудились на полях. Недовольные деятельностью Тиберия сенаторы организовали заговор. Были убиты более трехсот граждан. Погиб и сам Тиберий Гракх – народный трибун.
Спустя девять лет после гибели Тиберия его брат Гай Гракх был избран народным трибуном. С необычайной энергией он продолжил передел земли. Тысячи земледельцев получили участки. Богачи возненавидели Гая. По приказу сената в Рим были введены войска. Погибли три тысячи сторонников Гая Гракха. Не желая отдаться в руки врагов, он кончил жизнь самоубийством (рис. 3).
Смерть Гая Гракха, Жан-Батист Топино-Лебрен, 1792
Рис. 3. Смерть Гая Гракха, Жан-Батист Топино-Лебрен, 1792 (Источник)
Спустя несколько лет был отменен запрет на продажу земельных участков. Богачи стали скупать земли у бедняков. Разорение земледельцев Италии продолжалось.
Список литературы
А.А. Вигасин, Г.И. Годер, И.С. Свенцицкая. История Древнего мира. 5 класс. – М Немировский А.И. Книга для чтения по истории древнего мира. – М Древний Рим. Книга для чтения /Под ред. Д.П. Каллистова, С.Л. Утченко. – М.: Учпедгиз, 1953.
Объяснение:
УКРАЇНА
12418 / Коментарів нетІсторія Конституції України
27 червня 2007 р
джерело
1 лайков128 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України - першу Конституцію незалежної української государства.Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня.
Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту - про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.
Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.
Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Розглядаючи питання про конституційні права України, необхідно звернеться до видатних пам'яток правової культури України.
Ще в княжі часи, коли починалося формування феодального права, з'явилася «Руська Правда» князя Ярослава Мудрого - найважливіший юридичний пам'ятник Київської Русі. На ім'я автора це документ ще називають «Правдою Ярослава». У наступні століття цей документ доповнювався і змінювався. В даний час відомо 106 списків «Руської Правди», складених у XIII-XVII ст. Вони відображають певні етапи розвитку феодалізму в Київській Русі, включають в себе права власності, види договорів, кримінальне право.
«Руська Правда» і місцеве звичаєве (Ця інформація базується на звичаях) право були чинним законом в Литві, до складу якої входили північні і центральні українські землі. У XVI ст. тут видаються три збірки законів (1529, 1566 1588 pp.), які отримали назву Литовські статути. У них регулювалися питання кримінального права і процесу. Ці документи захищали інтереси шляхти. Литовський статут 1588 р тривалий час був чинним законом на землях України. Литовські статути були кодексом феодального права, в якому інтереси шляхти ретельно захищалися нормами цивільного і кримінального права.
Серед пам'яток правової культури України значне місце займають збірники магдебурзького права, що діяли в містах, які звільнялися від управління і суду феодала і користувалися правом самоврядування (виникло в місті Магдебурзі). Магдебурзьке право встановлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду., Купецьких об'єднань, цехів, регулювало питання торгівлі. Опіки, спадкування, визначало покарання за різні види злочинів.
Українські міста одержували магдебурзьке право від литовських князів, польських королів, російських царів, а також українських гетьманів. Першим це право на Україні одержали міста: Санок (1339г.), Який був в Галицько-Волинському князівстві; Львів (1356г.); Київ (протягом 1494-1497 рр.); Станіслав (1663 г.), нині Івано-Франківськ. Пізніше магдебурзьке право отримало більшість міст України: Вінниця, Глухів, Дубно, Житомир, Козелець, Лубни, Полтава, Чернігів та ін.
Фактичне застосування магдебурзького права в Україні припинилося після поширення в ній в 1783 р «Установи для управління губернією Всеросійської імперії» 1775 і створення загальноросійської судової системи. Указом 1831 р Микола І скасував магдебургсоке право по всій Україні, крім Києва, де воно збереглося до 1835 року в містах Західної України, які після першого поділу Польщі в 1772 р відійшли до Австрії, застосування магдебурзького права було припинено в 1786 р
У XVII ст. Поряд з місцевим звичаєвим правом, польсько-литовським законодавством і магдебурзьким правом з'явився документ, який підтверджує політичну і правову автономію України в складі Російської держави. До складу цього документа увійшли: Березневі статті (Перяславські договори або Договір Богдана Хмельницького) 14 березня 1654 р вказані до них статті Богдана Хмельницького (статті Війська Запорозького) 21 березня 1654 р подані російському царю, і царські укази до них.
Перша в історії українського народу дійсно демократична народна конституція з'явилася при Ф. Орлика на початку XVIII в. (Згадайте з курсу історії України, коли і за яких обставин П. Орлик став гетьманом України).
