1) Отношения между Россией и Францией в первые полтора десятилетия XIX в. приняли форму острого конфликта. Не стоит упрощать его причин, считая одну сторону наглым захватчиком, другую – бедной его жертвой. Все было гораздо сложнее. Идейные и политические противоречия России и Франции дополнялись личным соперничеством императоров, людей ярких и самолюбивых.
1) Отношения между Россией и Францией в первые полтора десятилетия XIX в. приняли форму острого конфликта. Не стоит упрощать его причин, считая одну сторону наглым захватчиком, другую – бедной его жертвой. Все было гораздо сложнее. Идейные и политические противоречия России и Франции дополнялись личным соперничеством императоров, людей ярких и самолюбивых.3) Начиная войну, Швеция надеялась вернуть утраченные по Ништадтскому миру территории. Ее подталкивала к этому Франция, которая заботилась прежде всего о том, чтобы отвлечь Россию от Австрии в начавшейся Силезской войне (1740 - 1747).
Відповідь:
Пояснення:Не задовольняючись тиском на нейтральні держави, Англія ужила виняткових заходів, намагаючись задушити Французьку республіку голодом. Інструкцією, даної 8 червня англійському флоту, англійським кораблям пропонувалося захоплювати всяке судно, незалежно від прапора, що направляється у французькі порти. Оголошення подібного роду блокади зовсім суперечило сталому міжнародному праву і торкалося насущних інтересів ряду нейтральних держав Сполучених Штатів Америки, Швеції, Данії. Данія, зокрема, все ще намагаючись відігравати роль великої морської держави, категорично відкинула англійські домагання, і міністр закордонних справ Бернсторф заявив, що датський уряд мало цікавить, що "нейтралітет Данії більш корисний однієї з воюючих країн, ніж інший".
Надзвичайно небезпечною зброєю, застосованою Англією, були шпигунство і диверсії в боротьбі з революцією у Франції, була організація найширшої служби розвідки і провокації. Буквально вся Франція кишіла англійськими агентами, якими дуже охоче ставали переслідувані дворяни, священики й інші представники кіл, що панували, до революції. Шкода, завданої діяльністю цих агентів, була винятковою. Вони не тільки збирали і перепроваджували секретні матеріали, але і були організаторами різних безладь, підбурювань, заколотів.На Сході Катерина II енергійно здійснювала свої плани у відношенні Туреччини і Польщі. Нескінченно ворожа французької революції, вона вважала невигідним передчасне пряме втручання в західноєвропейські справи і прагнула в максимальному ступені використовувати переваги, що створювала для неї війна. Тому цілком прав був Робесп’єр, коли відзначав, що "у той час, коли ворогуючі з нею держави розбиваються об стрімчак Французької республіки імператриця Росії береже свої сили і множить свої ресурси... Вона сподівається дочекатися моменту, коли зможе диктувати закони Європі й принаймні Пруссії й Австрії".
