Глухівські статті, які складалися з 27 пунктів, починалися з того, що мали бути збережені "права й вольності", підтверджені за Б. Хмельницьким. Царські воєводи залишалися, крім Києва, ще в Чернігові, Ніжині, Переяславі й Острі, але вони не мали права втручатися у справи місцевого населення; суди над обвинуваченими росіянами мали відбуватися за участі українців. Заборонялися постої російського війська в козацьких дворах, дано амністію полоненим росіянами українцям, які зуміли втекти на рідну землю, та ін. Збір податків до царського скарбу здійснювала гетьманська адміністрація. З цих доходів утримувалася старшина та 30-тисячне реєстрове військо. Крім того, гетьманові надавалося право утримувати наймане військо (1000 чол.), т. зв. компанійців, для несення охоронної служби і приборкання розрухи. Одночасно було заборонено перехід селян у козаки.
За Московськими статтями:
українські міста й землі переходили під безпосередню владу московського царя;
гетьманському урядові заборонялося вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами;
обмежувалося право вільного обрання гетьмана: відтепер вибори мали відбуватися лише з дозволу царя й у присутності московських послів;
збільшувалася кількість московських військ в Україні, причому український уряд зобов'язувався безкоштовно постачати їм харчі;
військові гарнізони розміщувалися тепер, крім головних полкових міст, ще й у Полтаві, Кременчуці, Новгороді-Сіверському, Каневі й навіть на Запоріжжі (у фортеці Кодак);
збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти до царської скарбниці;
українська церква підпорядковувалася московському патріархові;
фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права;
заборонялося використання в Гетьманщині фальшивих грошей, якими насильно розплачувалися на українських землях московські військові;
поверталися королівські грамоти на магдебурзьке право українським містам (забрані за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та ін.
Объяснение:Московські статті викликали величезне обурення серед усіх верств українського населення, вони стали головною причиною антимосковського повстання в Гетьманщині, а згодом і загибелі самого гетьмана І. Брюховецького.
Немецкие дворяне служили добровольно, но охотно поступали на российскую службу офицерами и чиновниками. При Анне Иоанновне немцы потеряли право на двойное жалованье по сравнению с жалованьем русских офицеров.
Вошедшая в состав России Левобережная Украина также сохраняла автономию — своё административное деление, суд и войско. Управление держала в руках казацкая верхушка — старшина. Её представители захватывали и скупали у казаков и крестьян земли и становились новыми помещиками. Со смертью в 1734 г. старого гетмана Даниила Апостола Анна Иоанновна и её министры постановили ввести на Украине «правление гетманского уряда» из шести человек («из трёх великороссийских, из трёх малороссийских») с российским наместником во главе. Но российское правительство не распространяло на Украину российские законы — там до XIX в. действовали нормы «Литовского статута».
Елизавета Петровна в 1750 г. восстановила должность гетмана — её занял Кирилл Разумовский, брат украинского фаворита императрицы. Но этот последний гетман уже жил в основном в Петербурге и был прежде всего российским вельможей и генерал-фельдмаршалом.
Как-то так.
