Не большой конспект по истории тема: Кушанская империя ! ​

Специализация экономического района — производство товаров и услуг для внерайонного потребления в общей системе территориального разделения труда. При этом предполагается, что продукция отраслей специализации в силу природных, социальных, экономических, исторических факторов и географического положения района производится эффективно с народнохозяйственной точки зрения. Часть продукции отраслей специализации может идти и на внутрирайонное потребление.
Специализация района - сосредоточение в районе производства определенного вида продукции, значительная часть которой предназначена для обмена (торговли). 
Специализация экономических районов ведет к экономии общественного труда в результате использования местных природных ресурсов, выгод экономико-географического положения, сложившегося производственного аппарата и трудовых навыков населения. 
А если своими словами, то это что-то типа разделения труда по принципу наличия ресурсов в том или ином районе. То есть если, допустим, в Баку есть нефть, то этот район будет специализироваться именно на добыче и обработке нефти. А допустим в краснодарском крае хороший климат и плодородные земли, поэтому этот район будет специализироваться на сельском хозяйстве 

Из интернета

Объяснение:

У Західній Європі в 15 столітті існував такий ідеал жіночої краси: S-подібний силует, вигнута спина, кругле бліде обличчя з високим чистим чолом.

Дуже дивно в таку картину вписувався великий, обвислий, майже "вагітний" живіт. Оскільки природа таким "скарбом" нагородила далеко не всіх, довелося придумувати оригінальний вихід з положення.

Для створення відповідного силуету в хід йшли спеціальні валики. Вони являли собою невеликі простьоганних подушечки, називалися босамі і накладалися на живіт.

Що стосується особи, високе чоло був обов'язковим атрибутом краси жінки 15 століття, особливо - в аристократичних колах. Жінки, у яких волосся росли густо, змушені були боротися з "недоліком" за до досить болючих процедур. Епіляцію проводили за до дкої суміші негашеного вапна і аурипігменту, а після процедури на шкіру наносили кров кажанів або жаб, сік цикути, або золу, попередньо змочену в оцті. Такі склади повинні були перешкоджати росту волосся. Але від подібних б'юті-практик нерідко разом з волоссям сходила і шкіра.

Одягу шилися вузькі, подовження, що сковують рухи. Саме тоді в моду увійшов шлейф, винайдений "першою красунею середньовіччя" Агнеса Сорель.