Питання зміни ґендерних ролей (ґендер – соціально-культурна роль відповідно до жіночої чи чоловічої статті) в період війни є еволюційним.
Розглянемо війни (в тому ж числі рухи, постання, революції) в період із 17 до 20 століть.
Такого роду дії, як війни та ті, хто їх очолював, наполягали на трансформації питань ґендерної рівності. Незважаючи на те, що битва за ґендерну рівність не була проведена в сучасному сенсі слова, зміни, які відбулися, започаткували еволюцію у наступних поколіннях. Невеликі зміни, внесені між ролями чоловіків та жінок у сім’ї, на робочому місці та на полі бою, були прикладами невеликих індивідуальних змін, що призвели до перетворення передбачуваних (традиційних) ґендерних ролей.
Під час фактичної війни чоловіки та жінки проявляли подібні зміни як емоційно, так і соціально в ґендерних ролях. Це було викликане напруженим тиском на чоловіків, щоб вони залишали свій будинок, майно та інші фінансові інструменти у руках своїх дружин. З одного боку, жінка, нарешті мала всі можливості, аби стати не лише головною розпорядницею коштів, але й вирішувати як жити. Проте, залишаючись із такою «свободою» більшість із них не знали, як з цим вчинити. Багато жінок не змогли взяти ролі своїх чоловіків і змінити власні ґендерні ролі, і ставали бідними жебраками.
Однак, вже в 20 столітті, ситуація є кардинально іншою. Жінки, під тиском демократичних цінностей, перших зрушень у виборчому праві, та в умовах війни світового масштабу – змінюють свої ролі у повсякденному житті на 360 градусів. Війна навчила їх стояти на двох на ногах. Хоча відносно короткочасна, Друга світова війна дала можливість жінкам робити те, що вони хотіли. Набагато менше перешкод стояло у тому, як жінки доводять, на що вони здатні.
С того момента, как человек научился размышлять, у него стало формироваться представление о каких-либо вещах. Это представление складывалось не только из непосредственно увиденного, но и из того, что человек мог услышать. Данная работа посвящена представлению о Китае, которое оформилось у непосредственно побывавших там людей (речь идет о В. Рубруке, П. Карпини, М. Риччи, М. Поло и первых русских землепроходцев, побывавших в Китае), а также тому, как восприняли Срединное государство жители Европы и России, согласно рассказам этих путешественников.
