2. Задание. ( ) Установите правильную последовательность событий:
I
A) ислам был объявлен государственной религией Золотой Орды
Б) вторжение монголов на территорию Южного Казахстана
С) европейские походы Батыя
Д) военные вторжения монголов по завоеванию присырдарьинских
городов
E) вторжение монгольской армии на территорию Китая;
прям сейчас отвечайте и правильно у меня просто сор​

Томирис - царица саков, а именно по сведениям древнегреческого историка Геродота масагетов. Она прославилась благодаря победой над Киром, персидским царем, завоевавший много стран в 530 году. Изначально Кир сватался к Томирис. Но Томирис была умна, и поняла что он хочет, чтобы она стала его женой, не из-за любви, а из-за того что он хотел завладеть ее землей. Армия Кира хитростью и коварством заманили сына Томирис в ловушку. Саки напали на маленький отряд персов, празднуя свою победу, они наткнулись на их фальшивый лагерь наполненый вином. Тогда персы многих саков убили, некоторых взяли в плен, в их числе был Спаргапис. Он был горд, и когда узнал о своей участи, покончил жизнь самоубийством. Томирис потерявший единственного сына решила страшно отомстить Киру. В битве армия Томирис победила персов, Кир сам был убит. И как говорил Геродот, она приказала наполнить кожаный мешок с кровью, опустила туда голову Кира со словами: "Ты хотел крови, так пей ее досыта". О Томирис была написана книга Булата Жандарбекова "Саки", а в этом году был снят фильм о царице Томирис, также образ Томирис был очень популярен в искусстве.

Криза середньовічного світобачення, а також хід соціокультурних процесів пізнього Середньовіччя призвели до якісних зрушень у європейській культурі. Ці зрушення були пов'язані зі зростанням значення та авторитету міст, збільшенням їх питомої ваги та значення як в економіці, так і в духовному житті суспільства. У XIV—XV ст. міста стали центрами торгівлі, виробничої діяльності, освіти, науки, духовних пошуків. Вони — осередки формування нового погляду на світ, на людину, її можливості. Яскравим свідченням того було мореплавство, де зростав інтерес та вироблявся смак до далеких морських експедицій, в умовах яких людина все більше проявляла свою автономність і дослідницькі можливості. Посилювалася критика ортодоксальної релігійної догматики, особливо в аспекті її розходження з реальною практикою суспільства, життям і діяльністю представників кліру. Усі ці процеси в особливо концентрованому вигляді проявилися в Італії XIV—XV ст., де й виникло явище Відродження.

Донині в науці точиться дискусія щодо того, куди віднести епоху Відродження: вважати її завершальним етапом Середньовіччя чи першим акордом епохи Нового часу? Річ у тім, що Відродження несе в собі риси, які споріднюють його як із Середньовіччям, так і з Новим часом. З одного боку, Відродження не відкидає вихідних положень християнського світобачення, а лише змінює у ньому акценти (щоправда, іноді досить радикально), а з іншого — тут розвиваються деякі явища суспільного життя, які повною мірою розгорнулися у наступну історичну епоху. Тому велика кількість дослідників історії та культури вважає добу Відродження перехідною епохою. Зовнішньою ознакою і приводом до назви епохи послужило масове захоплення у той час античною культурою та літературою, які на певний момент постали для культурного загалу як неперевершені зразки людського самовиявлення. Але при всьому тому діячі епохи розуміли, що повернутися у минуле неможливо. Що ж тоді відроджували в зазначену епоху? Певною мірою, безперечно, античну культуру, але ще більше — погляд на світ, не обмежений санкціями влади чи Церкви, а орієнтований на виявлення всієї повноти життєвих проявів людини. Саме такий погляд діячі Відродження знаходили і цінували в античності.