Расположите события восстания Ивана Болотников в хроноологическом порядке сверху вниз!

Зміцнення П.Могилою митрополичої влади, централізованого ієрархічного управління в той період об'єктивно суперечили деяким місцевим традиціям у стосунках всередині церкви. Про що йдеться?

Феодальна практика перерозподілу майнових прав (подавання бенефіцій) та звичаєве право зумовлювали й фіксували певний суверенітет (автономність) суспільних осередків, у тому числі церковних. Ця автономність була підґрунтям для появи ставропігій — установ, безпосередньо підпорядкованих церковному центрові (тоді — Константинополю), поза місцевою церковною адміністрацією.

Ставропігія із засобу позначення сакрального статусу окремих церковних установ (громад, монастирів) перетворилася на чинник відцентрових рухів. Це продемонстрували ставропігійні братства (особливо Львівське Успенське). Подавання "столиць та хлібів духовних" світськими феодалами — королем та магнатами також не сприяло зміцненню церковного управління. Єпископи, наприклад, фактично були васалами й корилися радше світській владі, від якої отримали бенефіції, а не владі митрополита. До того ж архієрей, сам за походженням магнат або шляхтич, і після вступу на церковну посаду почувався самовладним "князем". Зміцнення митрополичої влади в цій ситуації ускладнювалося. На нижчих рівнях церковної організації, аж до парафій, практика "подавання" здійснювалася як владний патронат з усіма його суперечностями. Православні патрони могли підтримувати "свої" парафії. Патрони-католики або уніати здатні були на дискримінацію "схизматиків" (як вони часто називали православних).

Впорядкування церковної структури в Могилянську добу торкнулося й братств. їхні стосунки з ієрархією були складними з кінця XVI ст. Народоправство, громадська активність, що панували серед братчиків, рятували осередки православної церковності. Тут справді допомагав статус ставропігії, який братства намагалися отримати, щоб не підпорядковуватися місцевим ієрархам, котрі перейшли на унію.

Петро Могила добре розумів значення братств і визнавав, що "якби не той клейнот Ставропігії залишався в Братствах по ці часи, вже б давно апостати із своєю виниклою унією скрізь би хоругви порозвішували." Митрополит поважав права братств упорядковувати внутрішні справи; надавав ім численні підтверджувальні та благословенні грамоти. Зміцнюючи структуру церкви в умовах легалізації, Могила об'єктивно обмежував претензії братств.

Объяснение: это полное обьяснение

Общее: Россия и в начале века и к 30 годам отставала от индустриальных держав (Германии, Англии, сша, Японии, Франции) . 
Основным внутренним источником концентрации капитала для индустриализации был аграрный сектор (Российская империя экспортировала зерно, хлеб в ссср была коллективизация и раскулачивание) 
Разное: Российская империя могла и привлекала обширные инвестиции из зарубежа, в отличие от ссср. 
Роль государства в советской индустриализации была несравненно больше.Ну во-первых, были направлены огромные усилие на проведение индустриализации, власть России понимала, что и так отстает от ведущих стран Европы и нужно было что-то менять в системе. Т.к. это был огромный и важный шаг были допущены ошибки ( как говорится, первый блин комом ). В начале 20 годов в мире царила экономическая нестабильность, Россия находилась до сих пор в шоке от Гражданской войны и т. д., и поэтому эффективной индустриализации не получилось. Но так как было потрачено огромное кол-во усилий ( если долго мучиться, что-нибудь получиться ) СССР произвел гигантский скачок в экономическом развитии и в начале 30-х годов практически достигла полной индустриализации, но все же осталась аграрно-индустриальной страной.