Князь галицько-волинський, великий князь київський (1240), перший король Русі-України (1253) народився в 1201 році в місті Галич. Син князя Романа Мстиславича з династії Рюриковичів і його другої дружини Анни — дочки Ісаака ІІ Ангела.
У дитячі роки перебував «на вихованні» (а фактично — під наглядом) при дворі угорського короля Ендре ІІ. У 1211 р. був поставлений боярами на князювання в Галичі, але у 1212 р. вигнаний.
У 1221 р. почав княжити на Волині й до 1229 р. завершив об’єднання волинських земель. У 1223 р. відзначився у битві русичів на річці Калці проти монголо-татар. Прагнучи відновлення Галицько-Волинського князівства батька, Данило Романович у 1238 р. за підтримки городян оволодів Галичем. Згодом передав Волинь брату Васильку Романовичу, а сам зайняв Київ. Ведучи вперту боротьбу не тільки проти княжих чвар, засилля бояр, але й проти зростання агресії з боку угорських і польських феодалів, князь Данило, крім своєї бойової дружини, спирався також на дрібних служилих людей і міське населення. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців.
