4. Стисло сформулюйте, про які особливості господарського життя Греції свід- чать подані уривки з «Іліади» та «Одіссеї».
А. «...Аж у дванадцять биків той триніг оцінили ахейці..»
йдеться про
Б. «...білий ячмінь на утоптанім добре току молотити, й сиплеться зерно
з-під ніг у волів, що йдучи...»
Йдеться про
45
5. Установіть відповідність між іменами богів та їхніми стислими характерис-
MITCOM

Протягом історичного розвитку стародавні Греція і Рим, при всій різноманітності суспільних відносин та державного устрою в кожній із цих країн, створили багатющу, велику і неповторну культурну спадщину. В історії світової культури вона визначається як антична, греко-римська культура. Культури Греції та Риму - це дві взаємопов´язані, хоч і не тотожні частини одного цілого.

Роль античної спадщини в розвитку європейської культури неможливо переоцінити. Недаремно античну культуру називають колискою європейської цивілізації. Після періоду середньовічного небуття значної частини античних цінностей вона немов чарівний птах фенікс оживає в переосмисленому вигляді у творах митців Відродження. На основі античної традиції в європейській практиці утверджується гуманістичний світогляд, цінності земного буття, ідеал досконалої гармонійної людини. Саме поєднання гуманізму, допитливості, раціоналізму з мистецькою довершеністю робить культуру античного світу одним з провідних духовних надбань людства.

Антична спадщина і традиції, їх гуманістичний зміст становили основу передусім культури і мистецтва Візантії та Близького Сходу. Так, в епоху еллінізму в Олександрії склався просвітницький центр, у якому перехрещувалися шляхи грецької і давньосхідної культурних традицій, розвивалися природничі і гуманітарні науки, філософські школи, розквітало високе мистецтво.

Грецька культура сприймалася в наступні століття як неповторний феномен, історичне чудо. Вона створила таку силу-силенну понять і термінів (у політиці, науці, мистецтві), що дослідник Якоб Бурхарт мав підстави скати: "Ми бачимо очима греків і розмовляємо зворотами їхньої мови". Саме в Стародавній Греції склалися і утвердились такі фундаментальні соціально-політичні поняття, як громадянська свобода і громадянський обов´язок, людяність, гармонійність розвитку особистості, усвідомлення співвідношення особистого і суспільного.

Грецьке мистецтво і культура - пам´ятки архітектури, скульптури, живопису, література, філософія, театр, музика, художні ремесла – стали невід´ємною частиною світосприйняття і життєдіяльності світового соціуму. Ось чому античне мистецтво є для нас класикою. Воно вічне, не підвладне часові, тому що втілює загальнолюдські цінності. І є людина, яка здатна сприймати прекрасне.

Античність, її культура і мистецтво - вічне, невичерпне джерело ідей, думок, художніх відкриттів. З нього людство в усі часи черпало натхнення до творіння прекрасного. Без цієї невмирущої спадщини неможливо уявити шляхи соціального і духовного прогресу людства, його майбутнє.

Европа в конце 19 - начале 20             к-70-м годам 19 века в Европе заканчивается содрогавший несколько десятилетий период национально-освободительных движений и революций. Несмотря на поражение некоторых выступлений по всей Европе прокатывается волна борьбы за устранение феодальных пережитков, национальную независимость. Мир, наступивший в странах Европы,дал толчок их политическому и социальному развитию. Особое место в государственной и общественной жизни заняла буржуазия. Начавшаяся индустриализация обеспечила выход из экономического кризиса и демографический рост населения Европы.Политическое развитие стран Европы в конце 19 - начале 20 векаК 70-м гг. завершаются национально-освободительные движения и революции в Западной Европе. Здесь сложились буржуазные национальные государства в форме конституционных монархий или республик. Стал преобладать эволюционный характер социально-политического развития. Формировалась парламентская система на двух- или многопартийной основе. Парламентская трибуна давала возможность заявить о требованиях и запросах широких слоев населения. Утверждалось гражданское общество с его знанием принципов права и управления, автономностью мышления.

В Германии в 1871 г. была принята конституция, по которой исполнительная и частично законодательная власть сконцентрировалась в руках императора. Высшим представительным органом являлся рейхстаг, избираемый на основе всеобщего избирательного права. Законы, принимаемые нижней палатой парламента, подлежали утверждению в верхней палате и императором. 

Социальная структура стран Европы в конце 19 - начале 20 века
Символом могущества во Франции были «200 семейств», контролировавших Французский банк. В психологии финансовой аристократии переплетались крайний индивидуализм и чувство общности к себе подобным.

Заметную роль в обществе играли представители старой аристократии. В Англии, Германии, Италии и даже во Франции, где разрыв с феодальным произошел наиболее радикально, им был открыт доступ к власти, бизнесу. С ними стремились породниться выходцы из буржуазных слоев.

Индустриальная эпоха создавала условия для предпринимательства. Возник достаточно большой средний класс, объединивший буржуазию, чиновничество, интеллигенцию. Это были хорошо образованные люди, занятые трудом и обладавшие практическим умом. Для них интерес к обогащению сочетался с интересом к делу, в котором они видели часто смысл своей жизни.
Промышленный переворот повлек за собой формирование рабочего класса, лишенного средств производства. Наемные рабочие стали основными производителями материальных благ.

Для стран Западной Европы характерны поздние браки. Средний возраст вступления в брак в западных странах составлял в конце XIX в. 25 — 28 лет. Складывался новый тип семьи, в которой наблюдалась практика сознательного регулирования рождаемости, что вызывалось социальным и культурным прогрессом. Рождаемость была ниже у имущих классов, средних слоев, выше — у неквалифицированных рабочих, в бедных семьях.

Характерной чертой семейно-брачных отношений стало увеличение нестабильности браков. Однако расторгнуть брак в XIX в. можно было лишь после длительной и дорогостоящей процедуры, поэтому добиться развода могли только представители обеспеченных слоев. Брак в большинстве случаев расторгался по инициативе мужчин. С ростом своей экономической самостоятельности женщины стали инициативнее при расторжении брака.
Миграции населения стран Европыв конце 19 - начале 20 векаXIX в. считается веком массовых переселенческих движений. Миграции или перемещения людей вызывались многими причинами — экономическими, политическими, национальными, религиозными.

Богатства недр Нового Света, земельные просторы требовали рабочих рук. Законодательства США, латиноамериканских стран покровительствовали иммиграции. Организовывались вербовочные пункты, широкая сеть поощрительных обществ по переселению. В 1800 — 1900 гг. из Европы в Америку эмигрировали 28 млн человек. Первое место по численности мигрантов занимала Англия, из которой за эти годы выехали около 13 млн человек. Основное значение переселенческих движений состояло в том, что они ускоряли экономическое развитие стран, нуждавшихся в притоке рабочей силы, приводили к колонизации слабо заселенных районов вовлечению различных регионов в систему мирового хозяйства.
Урбанизация стран Европы в конце 19 - начале 20 векаБыстрое развитие промышленного производства влекло за собой урбанизацию, которая означает сосредоточение населения и экономической жизни в городах, рост городских жителей за счет сокращения сельских.

Мода в одежде, диктуемая двором, уступила место моде буржуазной. Мужской костюм в целом приобрел единообразие, деловитость, практичность Он стал строже делиться по функциональному назначению. Пиджаки и жакеты превратились в рабочую одежду, фрак — в парадную. В конце XIX в. в моду вошли смокинги (Англия), которые надевали, отправляясь в мужской клуб, театр, ресторан.