Яка країна здобула перемогу у Столітні війни​

1 на два стани щляхта духовенство 2 не правильно тительство,  ідеологія

2 Деклара́ція — документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій

Законодавчі збори (фр. Assemblée nationale législative) — представницька установа з законодавчою владою, встановлена у Франції конституцією 1791 року. Збори пришли на заміну Національним установчим зборам 1789—1791

3 розвиток промисловості;

4 Він, очоливши міністерство торгівлі і промисловості, став проводити соціальні реформи:

. У 1906 р. за його ініціативи парламент заборонив промисловцям висувати тред-юніонам позови щодо збитків від страйків.

У 1907 р. був прийнятий закон про компенсацію при нещасних випадках на виробництві.

У 1908 р. запроваджено 8-годдиний робочий день для гірників і встановлено пенсії для робітників з 70-літнього віку.

У 1909 р. в Англії було законодавчо встановлено мінімум заробітної плати, а в

1911 р. запроваджено державне соціальне страхування за хворобою, інвалідністю та безробіттям. Тому у

1911 р. був прийнятий закон, який обмежував повноваження верхньої палати, і взагалі позбавляв її права втручатися у бюджетні справи.

Виборча система  

1872 р. — закон про запровадження таємного голосування до палати громад.

1884 р. — виборча реформа, збільшення кількості виборців на 40 000 осіб, отримання виборчого права дрібними орендарями Англії та робітниками, які могли винаймати житло

Самоврядування

1888 р. — реформа місцевого самоврядування — розподіл Англії та Валлії на 122 графства, у кожному з яких створювалися ради, які обиралися тими, хто мав право голосу, і незаміжніми жінками. Ради мали права місцевих органів самоврядування

Освіта

1870 р. — реформа системи початкової освіти — створення мережі початкових шкіл із світським навчанням.

1870 р. — університетська реформа — дозвіл навчатися в англійських університетах особам неангліканського віросповідання

Робочий рух

1871 р. — надання тред-юніонам прав юридичної особи.

1875 р. — легалізація прав на страйк, ліквідація юридичної нерівності між робітниками та підприємцями, запровадження 54-годинного робочого тижня, заборона наймання дітей до десяти років.

1897 р. — запровадження компенсацій за травми на виробництві

Ірландське питання

1801 р. – підписано Акт про об’єднання Ірландії та Великої Британії, за яким Ірландія стала частиною Великої Британії. Ірландія вимагає самоврядування (гомрулю) в межах Британської імперії.

Запровадження системи громадського остракізму — бойкоту (дістала назву від ім’я капітана Бойкота)

5 Процесс развития капитализма, а именно: индустриализация экономики, секуляризация, демократизация гос. Структур, образование гражданского общества оставил свой отпечаток и на культурной сфере жизни общества. Такие черты стиля модернизма, как появление новых сюжетов в искусстве, новых комбинаций архитектурных композиций, изменение сознания вследствие усиленного интереса к философии, новых идей и смелых экспериментов форм и стремление к новизне отображали новые веяние в жизни человечества в эпоху этого времени.  

Окончательно история рабства в античности завершилась с официальным введением в Римской империи крепостного права или некой его разновидности. Как указывает А.Х.М. Джонс , это произошло в правление императора Диоклетиана (284—305 гг.), который всем без исключения крестьянам: как арендаторам земли (колонам), так и собственникам земли, — запретил, под страхом сурового наказания, покидать своё место жительства [25] . В течение IV в. преемники Диоклетиана ещё более ужесточили эти меры и распространили их на подавляющую часть населения. Законами и указами Диоклетиана и императоров IV века практически все граждане центральных и западных провинций Римской империи были прикреплены либо к определенному участку земли, либо к своему месту жительства, а также к определенной профессии, которая передавалась по наследству: сын кузнеца теперь мог стать только кузнецом, а сын торговца — только торговцем. Кроме того, и жениться теперь сын кузнеца мог только на дочери кузнеца, а сын крестьянина — только на дочери крестьянина, причем из своей деревни или местности. Фактически это означало введение крепостного права для всех или большинства жителей Римской империи, за исключением высших государственных чиновников и богатых собственников земли и недвижимости. Даже для людей свободных профессий (в том числе наемных рабочих, прислуги и т. д.), было введено правило, по которому они после определенного числа лет, проведенного на одном месте, уже не могли больше его покинуть [26] .
Некоторые авторы связывают введение крепостного права в поздней Римской империи с острым демографическим кризисом и нехваткой рабочих рук, особенно на западе империи, достигшими к этому времени критических размеров [27] .