Відповідь:
Иисус Христос – Богочеловек, воплощённый Бог; Слово Божие, Второе Лицо Святой Троицы, по предвечному Божественному совету воплотившееся, ради рода человеческого.
Имя Иисуса Христа несет в себе глубочайший смысл, являясь своеобразным кратким символом христианской веры. Иисус — греческая форма еврейского слова Иешуа (сокращенного от Иегошуа), что значит Бога, или Христос — греческое слово, означающее Помазанник, на еврейском звучащее как Машиах — Мессия. Имя Христос происходит от помазания священным миром, через которое подаются дары благодати Святого Духа.
Помазанниками в древнем Израиле называли царей, первосвященников и пророков. Все пророки предсказывали пришествие Помазанника из рода Давида, Который, соединив в Себе высочайшую святость Первосвященника, совершенное ведение Пророка и могущество Царя человечество от власти греха, дьявола и смерти. Имя Иисуса Христа — имя, которое «выше всякого имени» (Флп.2:9), ибо это единственное имя «которым надлежит нам Деян.4:12).
человеческого рода от греха было возможно только Самому всемогущему и святому Богу. Весь человеческий род подвергся грехопадению, поскольку чрез грехопадение прародителей человечества грех распространился на всех людей. По причине нарушения заповеди прародителями совершилось извращение человеческой природы. Человеческая душа получила предрасположенность ко злу и страстям, грехопадение «извратило все силы души, ослабив ее природные влечения к добродетели» (св. Григорий Синаит). Человеческая душа стала объектом искушения со стороны дьявола и падших ангелов: «От нарушения заповеди Божией человек сделался доступным всеванию в него зла со стороны дьявола» (св. Афанасий
Объяснение:
Велике розселення слов'ян - міграційний вектор епохи Великого переселення народів. Активна фаза переселення припала на VI-VIII століття. Давні слов'янипроникали на Балкани з північного заходу, тобто спускаючись вниз за течією, Дунаю, велика частина з них потрапила сюди і зі сходу - анти, пізніше тиверці, пройшовши через колишню римську Дакію і форсувавши нижню течію річки в районі Добруджи.
КНЯЗЬ — голова роду, племені або союзу племен, що звичайно стояв на чолі військової дружини, а з розвитком феодалізму — вождь війська та правитель князівства.
Дружи́на — особисте військо монарха, князя, правителя.
Ру́сь — назва історичного регіону в Східній Європі з центром у середньому Подніпров'ї. У XI — XIII століттях позначала так звану Руську землю довкола Києва, Чернігова і Переяслава. З 2-ї половини XIII століття, після розпаду цієї держави, охоплювала усі території, які колись корилися Києву — від Балтійського до Чорного моря.
Імперія — це велика монархічна держава, на чолі якої стоїть імператор або імператриця. Також велика імперіалістична держава, яка має колонії. Історична форма державного утворення, що включає в себе силоміць приєднані (підкорені) інші народи та території
Племінний союз — об'єднання кількох племен, які перебували на стадії військової демократії (франки і тевтони у германців, антів і склавинів у слов'ян).
Літопис – це літературний жанр у якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов’янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.
ПОЛЮ́ДДЯі — збирання князем з дружиною або його представниками данини з підлеглого населення.
ДАНИ́НА — найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді прямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти.
Реформа - (латинського походження і означає "перетворюю", "поліпшую", "роблю кращим") перетворення, зміна, перевлаштування якої-небудь сторони суспільного життя (порядків, інститутів, установ), що призводить до зміни умов діяльності всіх і відповідної фахової групи членів суспільства.
Балканські походи — військові походи Великого київського князя Святослава Ігоровича проти Візантії та Болгарського царства протягом 968—971 років.
Дружинна держава - форма правління Київської Русі IX—X ст., основою якої була досить проста система управління, яка сформувалася на основі дружини київських князів.
